Я спустилася вниз з високого поверху. На конкретний з нижніх поверхів. Не любий. Не перший. Бо чого ? Бо якось тут опинившись випадково, я попросила вийшовших сусідів дати пароль вай фай. Дали. Походили сюди от поки Київ утюжать. І от прийшли, вони вже відрізали нас і не дають. Бо ми телеграмом вижрали видно весь трафік. (Не ловило нічого більше, та й спать питалися).
А ви кажете людей якось типу захід схід чи ще якось українці ділять. Та просто видно - лівих людей ніхто не любить і не терпить.
Так же і з палатками тими в метро.
Всі хочуть самі, приватно. Тощо
Думаю зара підійдуть і скажуть ідіть чешіть на свій поверх і сидіть під дахом там.
А ви кажете людей якось типу захід схід чи ще якось українці ділять. Та просто видно - лівих людей ніхто не любить і не терпить.
Так же і з палатками тими в метро.
Всі хочуть самі, приватно. Тощо
Думаю зара підійдуть і скажуть ідіть чешіть на свій поверх і сидіть під дахом там.
показать весь текст
21
1
1
45
0
Ви живете в Києві? Ну що схрвище? Жити в ньому?
Скажіть, опираючись на власний досвід- чи реально на балістику дістатися чогось?
Це така річ, що ти можеш або жити вночі в укритті бо балістика це питання двох хвилин; або жити вдома, але вийти в коридор просто від вікон. Бо ми берем за норму що БР не здійстить саме пряме влучання в будинки/укриття. Бо якщо здійснить, то до сраки - ти над землею чи під (якщо брати за «під» підвал). Але від шахеда я можу бути в більшій, в істотно більшій безпеці саме на нижньому поверсі, ніж на верхівці. Так же і від уламків. Так же і від крилатої, думаю.
Провести роутер єдине що спадає на думку.
Але ж почнеться «а на яких підставах?», а це ж не ваша приватна пооща» тощо. Чи попросту відврвуть.
для мене це така дрібниця просто. Київ шліфують скільки? Місяці півтора? Два? От коли прям обстріл з попередженнями про тушки, ми саме заздалегідь в 23 укладаю я дитину, чоловік несе шезлонги і воду вниз туди. Я сплячу дитину несу, і ми з 23 там. Бо в ліфт теж не сядеш коли «групові цілі на Київ». І тусуємося там до відбою. Але коли нічого не писали, і в 1:15 різко пуски - ми нікуди не йдем. Ми просто виходимо в свій коридор, і сидимо там. Минув залп - дитина там, ми заходимо, моніторимо. Якщо прям затищщя, заносимо дитину і читаємо. І так ходим тоді туди сюди. Але на своєму поверсі бо шезлонги це ж не в кишеню поклав і побіг.
Я до чого веду. Ми вчетверте буквально за всю війну вчора туди сходили. Раз на тиждень півтора. Це така людям проблема?
Просто наскільки мені це проблемно - поход туди. (Було колись світло вирубили, пішки це все потім перти) І наскільки їм дрібниця. Вони так само виходять, ми сидимо разом. І мені таке глибинне жмотство зрозуміти нереально.
Скажіть, опираючись на власний досвід- чи реально на балістику дістатися чогось?
Це така річ, що ти можеш або жити вночі в укритті бо балістика це питання двох хвилин; або жити вдома, але вийти в коридор просто від вікон. Бо ми берем за норму що БР не здійстить саме пряме влучання в будинки/укриття. Бо якщо здійснить, то до сраки - ти над землею чи під (якщо брати за «під» підвал). Але від шахеда я можу бути в більшій, в істотно більшій безпеці саме на нижньому поверсі, ніж на верхівці. Так же і від уламків. Так же і від крилатої, думаю.
Провести роутер єдине що спадає на думку.
Але ж почнеться «а на яких підставах?», а це ж не ваша приватна пооща» тощо. Чи попросту відврвуть.
для мене це така дрібниця просто. Київ шліфують скільки? Місяці півтора? Два? От коли прям обстріл з попередженнями про тушки, ми саме заздалегідь в 23 укладаю я дитину, чоловік несе шезлонги і воду вниз туди. Я сплячу дитину несу, і ми з 23 там. Бо в ліфт теж не сядеш коли «групові цілі на Київ». І тусуємося там до відбою. Але коли нічого не писали, і в 1:15 різко пуски - ми нікуди не йдем. Ми просто виходимо в свій коридор, і сидимо там. Минув залп - дитина там, ми заходимо, моніторимо. Якщо прям затищщя, заносимо дитину і читаємо. І так ходим тоді туди сюди. Але на своєму поверсі бо шезлонги це ж не в кишеню поклав і побіг.
Я до чого веду. Ми вчетверте буквально за всю війну вчора туди сходили. Раз на тиждень півтора. Це така людям проблема?
Просто наскільки мені це проблемно - поход туди. (Було колись світло вирубили, пішки це все потім перти) І наскільки їм дрібниця. Вони так само виходять, ми сидимо разом. І мені таке глибинне жмотство зрозуміти нереально.
Якщо в нашому будинку потрібно було - зібрались, зробили. На себе простіше розраховувати, ніж чекати мани з неба
Так, я живу в Києві в дуже небезпечному районі.
Але бути тут і дитині - це моє рішення і мій вибір. Я несу за це відповідальність. Тому сама я забезпечую чи ні умови.
При попередженнях, які найчастіше справджуються у нас пів мікрорайна живуть в укриттях. Йдуть туди ночувати.
Знову ж таки вибір.
І я точно не набридала б іншим людям, які можливо, взагалі сплять і цей час
А ображатись на них і засуджувати - взагалі для мене дно. Один, два рази допомогли, але сідати на шию...
Якщо відключили доступ - значить для цього були причини.
Вони не повинні його давати. Не повинні пускати в туалет. Навіть дитину. Бо у дитини є мама. В не якісь сусіди..
Але бути тут і дитині - це моє рішення і мій вибір. Я несу за це відповідальність. Тому сама я забезпечую чи ні умови.
При попередженнях, які найчастіше справджуються у нас пів мікрорайна живуть в укриттях. Йдуть туди ночувати.
Знову ж таки вибір.
І я точно не набридала б іншим людям, які можливо, взагалі сплять і цей час
А ображатись на них і засуджувати - взагалі для мене дно. Один, два рази допомогли, але сідати на шию...
Якщо відключили доступ - значить для цього були причини.
Вони не повинні його давати. Не повинні пускати в туалет. Навіть дитину. Бо у дитини є мама. В не якісь сусіди..
Це не жмотство - це їх особисті кордони, які ви порушуєте.
Вони кілька разів допомогли по доброті, так ви ноги завісили, і тепер обрадаєтесь що більше не допомагають. Може подумаєте чому?
Вони кілька разів допомогли по доброті, так ви ноги завісили, і тепер обрадаєтесь що більше не допомагають. Може подумаєте чому?
Так що ви маєте на увазі? «Будинку треба» то так. Можна
А особисто СОБІ щось хімічить - у нас наче не прийнято
А особисто СОБІ щось хімічить - у нас наче не прийнято
Бо сигнал настільки поганий, що навіть на їх вайфаї було відверто кажучи не краще ніж на своєму інтернеті. Я абсолютно нічим не вижрала там.
Я навіть якщо чесно допускаю що не міняли від мене прям. А поміняли «просто».
Я навіть якщо чесно допускаю що не міняли від мене прям. А поміняли «просто».
Ну от будинки такі. Навіть звичайна розмова по телеграму - причому коли ти сидиш під власним роутером - це фігня а не розмова. Ну це я кажу в загальному, для розуміння.
А ми на поверсі ж не під дверима в них сидимо на голові, а далеко.
От сьогодні був чийсь без пароля інтернет. Гарний сигнал. Двічі спробувала, абсолютно нуль.
А ми на поверсі ж не під дверима в них сидимо на голові, а далеко.
От сьогодні був чийсь без пароля інтернет. Гарний сигнал. Двічі спробувала, абсолютно нуль.
Я не те що з засудженням. Я просто про таке ставлення. Всі скаржаться от на державу. Нема укриттів, нема туалетів, нема ніхуя. Так а якщо подумати обʼєктивно, то держава це абстрактне явище, немає конкретних осіб які чимось завідують і до яких можна звертатися із вимогами чи проханнями. А живі люди - тим більше наче очно знайомі- це живі люди. І якщо їм жалко/плювати, то і тим хто на моєму місці - стає також плювати. Звідси сумні висновки, бо ідея «кожний сам собі» - вона не найкраща і не найзручніша. Хоча безумовно має право на існування. От я сусіду вже організовано написала - добрий день, це така-то, я взимку нам ліфт заживила (це правда, всім писала, всіх обходила, збирала гроші і маємр ліфт плюс воду! ). Я це написала щоб підкреслити що я саме мешканка, що я займаюся будинком і що є опція, якою він сам користується через те що я угрохала пів-року на ЖЕК, на голову сільради тощо, і нам дали гроші, і ми скинулися на багато дешевше). Що Ви думаєте він каже?
Те що ви це робили, це суто вага ініціатива, в першу чергу для себе. А тепер хочете для себе вдячності чи що?
Вам допомогли і так кілька разів. Постійно це робити ніхто не зобов´язаний. Ви не немічна людина, яка потребує допомоги. Самостійна, доросла. Забезпечте собі умови.
Страшно жити тут - є варіанти до сих пір.
В то вибір лишитись зробили ви, в забезпечити умови чомусь повинні інші, ще й на постійній основі.
З туалетом проблема - зараз існує багато приспособ для цього - в дорогу наприклад.
Та й без інтернету можна прожити.
Вам допомогли і так кілька разів. Постійно це робити ніхто не зобов´язаний. Ви не немічна людина, яка потребує допомоги. Самостійна, доросла. Забезпечте собі умови.
Страшно жити тут - є варіанти до сих пір.
В то вибір лишитись зробили ви, в забезпечити умови чомусь повинні інші, ще й на постійній основі.
З туалетом проблема - зараз існує багато приспособ для цього - в дорогу наприклад.
Та й без інтернету можна прожити.
Ну отож що можна прожити без - це Ви праві
Нехай🤷♀️
Я свої висновки зроблю, але це не на краще будуть зміни.
І так кожний.
Нехай🤷♀️
Я свої висновки зроблю, але це не на краще будуть зміни.
І так кожний.
Це капець.
Люди вам допомогли, в ви образились що лише кілька разів? І ще й про помсту думаєте?
Я в шоці. Це капець.
Краще б одразу не допомагали. Результат був би той же
Люди вам допомогли, в ви образились що лише кілька разів? І ще й про помсту думаєте?
Я в шоці. Це капець.
Краще б одразу не допомагали. Результат був би той же
Я от думаю ще що. Війна наче прийшла (явище таке, нетипове). А так щоб і люди свої ці «кордони» посунули , то не сталося.
От екстренна евакуація в 2022, там всі якось їхали битком в поїздах тощо. Тобто тоді мозг все посунув, всі кордони скасував. І ти викинув речі, бо мали сісти (ну, встати) ще кілька людей.
А потім вже всі адаптувалися, вся ця метушня що викликана війною (як от ці мої ходіння туди сюди) - вже знову дозволяє наявність «кордонів». Сюди ж віднесемо палатки в метро. Палатка це ж той самий чемодан з евакуаційного рейсу! Тоді - позбавлялися. Зараз - відстоюють право на кордони і усамітнення на платформі.
Або ще було в мене. Сідаю я в маршрутку. 30 грн. А у мене де готівка - я фіг знає. Взагалі я на вигляд людина пристойна (гарний одяг, пахну чимось, прикраси, сумки), і особисто якби мене така людина попросила «вибачте, загубила гроші, допоможіть 30грн доїхати додому» - да це більше просьби ніж допомоги тої. Не питання! Аби були гроші дати людині.
Але я сформулювала так, але ще додала що я вам на карточку кину зараз же. Знову - таке лице наче циганка підійшла як мінімум, або якийсь гіпнотизер. Цікаво, думаю, ти карткою не вмієш користуватися, не знаєш що таке переклаз? Чого таке перелякане-то лице наче я кажу дай карту і пінкод.
Ну щось інколи нормально, а інколи в таких речах люди шугані, що я не знаю як зрозуміти!
Було таке що стою соплі трохи жую, ну от сталося у мене тоді щось таке, гірке. То йшли перехожі, розпитували…давайте те купимо, давайте се. Може провести, може таксі. Може води. Може поїсти.
Так що я бачила що є в природі люди як люди, які впевнена теж мають межі і кордони, але вони якісь гнучкі і адаптовані під поточний момент. А не оце все
От екстренна евакуація в 2022, там всі якось їхали битком в поїздах тощо. Тобто тоді мозг все посунув, всі кордони скасував. І ти викинув речі, бо мали сісти (ну, встати) ще кілька людей.
А потім вже всі адаптувалися, вся ця метушня що викликана війною (як от ці мої ходіння туди сюди) - вже знову дозволяє наявність «кордонів». Сюди ж віднесемо палатки в метро. Палатка це ж той самий чемодан з евакуаційного рейсу! Тоді - позбавлялися. Зараз - відстоюють право на кордони і усамітнення на платформі.
Або ще було в мене. Сідаю я в маршрутку. 30 грн. А у мене де готівка - я фіг знає. Взагалі я на вигляд людина пристойна (гарний одяг, пахну чимось, прикраси, сумки), і особисто якби мене така людина попросила «вибачте, загубила гроші, допоможіть 30грн доїхати додому» - да це більше просьби ніж допомоги тої. Не питання! Аби були гроші дати людині.
Але я сформулювала так, але ще додала що я вам на карточку кину зараз же. Знову - таке лице наче циганка підійшла як мінімум, або якийсь гіпнотизер. Цікаво, думаю, ти карткою не вмієш користуватися, не знаєш що таке переклаз? Чого таке перелякане-то лице наче я кажу дай карту і пінкод.
Ну щось інколи нормально, а інколи в таких речах люди шугані, що я не знаю як зрозуміти!
Було таке що стою соплі трохи жую, ну от сталося у мене тоді щось таке, гірке. То йшли перехожі, розпитували…давайте те купимо, давайте се. Може провести, може таксі. Може води. Може поїсти.
Так що я бачила що є в природі люди як люди, які впевнена теж мають межі і кордони, але вони якісь гнучкі і адаптовані під поточний момент. А не оце все
Мені не разова допомога треба. Ну мені що, кочувати по всіх сусідах? Мені найти куток де приткнутися. Чим я їх обʼїла, невідомо. Це дрібниця. Нашифрували хіба що щось собі.
Про помсту це ви щось прочитали не так. Нафіг мені помсти. Просто кажу, що із вовками жить - так само вить. Теж буду займатися собою, своїми близькими. та й хай лісом йдуть всі інші. Ну вірно ж я вас розумію?
Але кажу так кожний буде міркувати. А чи це добре для життя чи ні, то судіть самі. Бо я сказала «буде гірше» не цим сусідам) а гірше в цілому - в суспільстві. Чому Ви так реагуєте і зафукуєте все? Ну типу нада поклонитися за пару днів того вай фая наче? Я просто жила завжди по іншому. І не в селі! В києві! Якось спілкувалися із сусідами. Нема яйця - тук тук тук, вибачте виручіть яйцем, бо взялася кабачки жарить , і от одне є а його мало. Давали. До мене ходили. Ніхто лице не кривив. Очі круглі не робив. Класно, швидко, в моменті. Раз і проблеми нема.
Про помсту це ви щось прочитали не так. Нафіг мені помсти. Просто кажу, що із вовками жить - так само вить. Теж буду займатися собою, своїми близькими. та й хай лісом йдуть всі інші. Ну вірно ж я вас розумію?
Але кажу так кожний буде міркувати. А чи це добре для життя чи ні, то судіть самі. Бо я сказала «буде гірше» не цим сусідам) а гірше в цілому - в суспільстві. Чому Ви так реагуєте і зафукуєте все? Ну типу нада поклонитися за пару днів того вай фая наче? Я просто жила завжди по іншому. І не в селі! В києві! Якось спілкувалися із сусідами. Нема яйця - тук тук тук, вибачте виручіть яйцем, бо взялася кабачки жарить , і от одне є а його мало. Давали. До мене ходили. Ніхто лице не кривив. Очі круглі не робив. Класно, швидко, в моменті. Раз і проблеми нема.
Спасибі за бесіду. Але читайте вдумливо. У вас в штики якось все. Коли є місце для посильної допомоги- тоді нема явищ «должен і винен». Коли хтось щось винен - це обовʼязки. Зовсім інше поняття ніж посильна допомога.
Якщо ж все в кучу змішати, то виходить розмова така, я за бика ви за корову. І такі от розуміння як ви про помсту подумали. Гарного вечора:)
Якщо ж все в кучу змішати, то виходить розмова така, я за бика ви за корову. І такі от розуміння як ви про помсту подумали. Гарного вечора:)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу