Як далі жити?

Так сталося в житті, що знайомих багато а друзів з ким можна було б поділитися немає. А виговоритися так хочеться...
Живемо з чоловіком майже 5 років. Є синочок. Постійно зараз сваримося, не цінить сім´ю. Доходить вже до того,що мої істерики закінчуються викликом лікаря...непритомнію,голова постійно болить.
Просила щоб за літо зробив ремонт, каже потім і потім.З дитиною майже не бавиться,але все йому купляє. Один раз за літо нас завіз відпочити на озеро. Хоча сам з друзями їздить куди хочеш.мені не каже куди і з ким. Знаю,що винна сама я.бо завжди терпіла все і бігала перед ним на колінках,як воно це все починалося...а він цим і користувався,кожного разу все гірше і гіршає.знає що нікуди ми не втічемо.
Подумала,а за що так зі мною? чому здоров´я моє гробить? чого в істериці я біжу за ним,а не за дитиною? яка ж я мати після цього?Хіба вже я його зміню, перевиховаю?не можу взяти себе в руки...
Сьогодні приносили повістку. як нам далі бути? в понеділок мед.комісію треба пройти. як далі себе поводити?в голові все змішалося...