Во сколько в школу решили отдавать ?

Смешно)) Уже вижу как в 30 лет, я жалею что в школу пошла в 6, а не в 7 )) жизньболь. Я не рвусь, делаю лишь то что интересно. В свои 18 я прекрасно успеваю учиться, подрабатывать и отдыхать) каждому своё наверное.

Во-первых, деткой будете называть своего ребенка. При чем тут цель жизни? я лишь о том, что если ребёнок в 6-6,5 уже достаточно самостоятельный (я была именно такой) то почему не отдать в 6 лет? Зачем его мучить садиком, где ему возможно уже не интересно и было бы более познавательно учиться в школе и общаться (развиваться) со старшими.

У вас наверняка еще нет своих детей 6-7 лет, т.е. школа у вас только в личном опыте. Меня тоже в 6-ть отдали, да я закончила с золотой медалью, потом первое высшее на отлично, с одним принципиальным трояком, второе, но тот психологический урон, который нанесла мне школа в столь неокрепшем возрасте, трудно было не заметить. Ко второму классу из ребенка, который на все имел свое мнение, смело высказывал его взрослым, умел отстоять свою позицию и аргументировать ее в споре (именно потому что была слишком умненькая, меня и выпихали из сада в школу, тогда всех брали с 7-ми, а меня в 6 отдали), я к 8-9 годам превратилась в запуганного зверька (я заикалась, не могла спросить или купить что-то в магазине, боялась всех взрослых), и восстановилась хоть как-то к 16 годам, после заграничных поездок, когда глотнула воздух свободы. И дело не в страшном учителе или еще каких-то кошмарах в школе, ничего такого не было. Просто неокрепшая психика была помещена в жесткие рамки хождения строем, не ходишь строем - все плохой. Эта доминанта была жестка вбита в голову, хочешь быть хорошим - ходи строем.

Это не значит, что у всех так, это просто ваш успешный опыт, против моего, более чем не успешного.

та же проблема, пойдем в 7,6

а я не перетворилась) мене віддали в неповних 6, всім було 7+. я в 2 кдасі, коли в нас помінялвась вчителька, строїла її до 4 класу без навіть будь-якої підозри зі сторони батьків про неполадки в школі... при чому була відмінницею - при ширій нелюбові викладача до мене завалити в неї не виходило)) батьки про конфлікт дізнались випадково, від посторонніх осіб - і не побачили в тому проблеми - да і я її не бачила тоді - а зараз так, смішно згадувати. так що характер не міняється - а пристосовується до обставин - заляканою можна зробити тільки дитину, яка і до того такою була - просто в меншій мірі. висновок - віддавати в 5 чи в 8 - справа батьків які мають дивитись по самостійності дитини ( не по характеру, смикалці і тд) і по фізичній готовності - моя дитина в 4 уважно слухала по 1-1,5 години, з задоволенням займається поки я не скажу, що вистачить. а більшість дітей 6 років не можуть висидіти спокійно 30 хв. про що мова. щодо самостійності - пояснення думаю зайві.

в 5 и 11 месяцев

а я не перетворилась) мене віддали в неповних 6, всім було 7+. я в 2 кдасі, коли в нас помінялвась вчителька, строїла її до 4 класу без навіть будь-якої підозри зі сторони батьків про неполадки в школі... при чому була відмінницею - при ширій нелюбові викладача до мене завалити в неї не виходило)) батьки про конфлікт дізнались випадково, від посторонніх осіб - і не побачили в тому проблеми - да і я її не бачила тоді - а зараз так, смішно згадувати. так що характер не міняється - а пристосовується до обставин - заляканою можна зробити тільки дитину, яка і до того такою була - просто в меншій мірі. висновок - віддавати в 5 чи в 8 - справа батьків які мають дивитись по самостійності дитини ( не по характеру, смикалці і тд) і по фізичній готовності - моя дитина в 4 уважно слухала по 1-1,5 години, з задоволенням займається поки я не скажу, що вистачить. а більшість дітей 6 років не можуть висидіти спокійно 30 хв. про що мова. щодо самостійності - пояснення думаю зайві.

в 5 и 11 месяцев