Учора говорила з свекрухою, вона була в опукації з перших днів війни біля Конотопу Бахмач. Там сама, старенька, переживала вже що не побачить внуків. Виїхати не має можливості. А сьогодні їх звільнили. Каже вийшла в місто, а там наші солдати, побачила і ридала і я ридала коли слухала її, від щастя. Для мене це чудо.
Бог чує наші молитви, щодня молимось з дітьми. Від цього стає легше, бо відчуваю, що вони не пусті, Бог чує і допомагає Україні, дає сили воїнам нашим сміливим, найкращим!