Дети 3-4 года. а есть такие кто не умеет считать и не знает буквы?))

Я вам скажу одну крамольную вещь, которую вы и без меня знаете - оценки не главное.
И двоечником не будет. Самолюбие не позволит. Такие дети обычно перфекционисты.

идеально быть троечником, как показал жизненный опыт - из них лучшие приспособленцы, вруны, аферисты и бизнесмены )) в лучшем понимании проявлении каждого определения))

и вот перфекционизм у деток - это страшно )))))) смешно, бесит(!!!) .. и страшно))) я борюсь с этим в ребенке, объясняю, что можно и нужно ошибаться))))

В умеренных дозах полезен. Так что нужно корректировать.

Увы, увы... вынуждена раскланяться, завтра ранний подъем. Спасибо вам огромное за приятный разговор, не часто здесь случаются интеллигентные и умные собеседники.
Желаю вашему мальчику всяческой успешности и счастья.

она у вас умница! я тоже рисую))) мне кажется, в истинном интеллектуале всегда должна быть творческая жилка. ей пригодится это непременно! (я вот тоже не думала, что детское хобби шить куклам наряды от кутюр в будущем пригодится)
как говорят - вспомни, чем увлекался в детстве.....!

в умеренных дозах не получится,если он уже есть) сама этим страдаю) но у меня он женскмй,а у сына - мужской и он сводит меня с ума )))))) рассказать - анекдоты просто!

увы, я тоже вынуждена с Вами распрощаться :)
\Было крайне приятно!
зы. анонимы - какой же плюс...но какой же минус!

Автор, а вас благодарю за то, что не закрыли тему и дали нам всем пообщаться!

Я почала читати дуже рано, у три роки, малювала досить непогано, думала, моя мала буде така сама мудра :). Ага! В півтора року вона мало що говорила (чесно кажучи, і в три недалеко втекла), зате букви знала чітко, тільки що з того, як першу книжку прочитала аж у школі - до 5 років до неї не доходило, як ліпити ті букви в слова, хоч ти трісни. Малий знайомих, її ровесник, напам’ять цілу книжку віршів вивчив, а я своїй не знаю скільки разів перечитувала ті віршики - вже скоро десять років мине, а я досі їх пам’ятаю, - щоб вона почала хоча б договорювати закінчення. Малювала так, що без слів не глянеш, з англійської в три роки вивчила ’Баба, хавоу! (hello)’ і десяток слів, на тому всі успіхи і закінчувались. Зате додавати-віднімати почала сама і досить рано, смішно так: подивиться на свої руки, порухає пальцями, пошепче щось собі і видає результат, навіть здається до другого класу так множила. Ще з конструктора чудеса складала, від здоровенного трону до роликів (то ми їй пообіцяли ролики, якщо буде чемною, мала подумала-подумала, і заявила, що не дуже-то і хотілось, а через декілька днів в´їхала до кімнати на саморобних ’роликах’ з легоподібного конструктора).
Але то все фігня, зараз їй 11, вона в класі друга в рейтингу (не була би такою розтяпою, могла би бути і першою), відповідальна за художнє оформлення шкільної газети, а читає стільки, що я не встигаю купувати нові книги: за останні два роки прочитала ’Часодіїв’ (5 здоровенних томів), Поттера вже по другому колу перечитує, а різних Карлсонів з Незнайками і дитячі енциклопедії я вже навіть рахувати перестала. Чесно кажучи, коли я плакала на пару з нею в першому класі, розмальовуючи стодвадцятий зошит з завданнями і доводячи, що ’м’+’а’ буде ’ма’, навіть не могла надіятись, що колись вона буде такою заучкою.