Двічі в одну річку. Ви верталися знову до нього?

Я зараз намагаюсь розлучитись - він не хоче... з одногу боку ображає, принижує, а з іншого - говорить, щоб передумала і не лишала його, бо не зможе без мене. А я розумію, що з ним не зможу. Якщо не доведу справу до кінця - сама себе зневажатиму. Наші стосунки не мають майбутнього. Я вважаю, що: *уходя, уходи*. Але тут єдиної думки не може бути - у кожного своя історія. Якщо таке повернення закінчиться хеппі ендом - я тільки за (але це точно не про мене).

Щодо Вас, шановна авторко, якщо не любите, то як жити далі? Просто, щоб у дітей був тато? Чи Ви така ж як я - пошкодували його і зійшлись знову? Чи просто не хочеться чогось мінять, бо страшно, що інший може бути гіршим? Це нам властиво - боятись невідомого. Я, наприклад, для себе зрозуміла, що краще самій, навіть, якщо назавжди самій, ніж із чоловіком, для якого маєш бути мамою, на якого не можеш покластись...

Загалом, ні до чого не агітую - вирішувати Вам. Щиро зичу Вам щастя. Великого-великого людського щастя!

Я зараз намагаюсь розлучитись - він не хоче... з одногу боку ображає, принижує, а з іншого - говорить, щоб передумала і не лишала його, бо не зможе без мене. А я розумію, що з ним не зможу. Якщо не доведу справу до кінця - сама себе зневажатиму. Наші стосунки не мають майбутнього. Я вважаю, що: *уходя, уходи*. Але тут єдиної думки не може бути - у кожного своя історія. Якщо таке повернення закінчиться хеппі ендом - я тільки за (але це точно не про мене).

Щодо Вас, шановна авторко, якщо не любите, то як жити далі? Просто, щоб у дітей був тато? Чи Ви така ж як я - пошкодували його і зійшлись знову? Чи просто не хочеться чогось мінять, бо страшно, що інший може бути гіршим? Це нам властиво - боятись невідомого. Я, наприклад, для себе зрозуміла, що краще самій, навіть, якщо назавжди самій, ніж із чоловіком, для якого маєш бути мамою, на якого не можеш покластись...

Загалом, ні до чого не агітую - вирішувати Вам. Щиро зичу Вам щастя. Великого-великого людського щастя!

Мы прожили 5 лет, потом я ушла от него,... почему ушла? Ну, наверное, разлюбила. Другие варианты ответа мне кажутся неискренними. 3 года я жила в свое удовольствие,встречалась,жила с другими, влюблялась, разочаровывалась. и встречалась со своим бывшим мужем (который жил с другой девушкой все эти 3 года). Это было очень романтично, позвонить ему, понять, что он любит по-прежнему, сорваться на вокзал, купить билет, и через сутки просыпаться в его объятиях...с таким родным...Однажды вот так же разговаривали по телефону, за 2,5 тыс км друг от друга, и он совершенно серьезно спросил, могу ли я к нему вернуться. а у меня - работа, МЧ, сделавший мне предложение, я беременная (от этого мч)....и все во мне перевернулось........поняла,что не хочу замуж за того мч, не хочу ребенка от него, хочу к своему любимому, родному бывшему...Тысячу раз можете меня казнить и линчевать, но я уволилась, порвала отношения с тем МЧ, сделала аборт и вернулась к мужу. Мы вместе снова 6 лет, нашему сыну почти 4 года. Я счастлива, что дала ему второй шанс. и себе. Это единственный мужчина, которого я представляю в своей жизни,в своей старости, отцом своих детей. Я не говорю, что я вошла в ту же самую реку. НЕТ, в другую, определенно. в реку получше. потому что мой муж старался, сильно изменил себя,чтобы мне было комфортнее, повзрослел, определился с ценностями.....ну и я в свою очередь убедилась, что он - лучшее из того, что у меня было.

Прожили 4 года,развелись(юношеский максимализм). В разводе были 10 лет!Потом опять поженились!!!!!!!Уже 7 лет вместе, все отлично)))