Заместитель Анонима• 16 ноября 2016
Не знаю що робити. Я просто у відчаї. Причиною часті дитячі болячки.
Напевно я зламалась або близька до цього. Причиною часті дитячі болячки. Живу в такому режимі вже 3 роки, відколи старший пішов до садка та народилась молодша. Ми практично не вилазимо. Закінчується одне, починається інше, або одне тягне за собою інше. Безкінечні ліки, лікарні, лікарі, швидкі.
В мене було багато планів, коли діти підуть в садок. Робота, курси, власний бізнес, просто жити та отримувати задоволення від життя. Натомість сиджу вдома приклеєна до дітей. Про роботу годі мріяти, перспектив нуль. Зараз дуже рідко бачусь з друзями, за 2 останні місяці з дому практично не вилажу, лише за покупками, погуляти з дітьми, коли вони не в садку, дрібні справи, посилки відправити, відвести старшого на гурток, забрати з садка. Напевно скоро залишусь без друзів взагалі.
На фоні цього всього стрімко псуються відносини з чоловіком. Я з одної сторони його розумію, він також від цього всього втомився . Але й я втомилась. А він винить мене в тому, що вони хворіють, що я неправильно лікую, загодовую ліками і т. д.
Відволіктись, сходити кудись вдвох ми вже давно не можемо. Кожні вихідні у нас плани летять псу під хвіст через чергову болячку.
Я з тих нервів та переживань вже страшна стала , як атомна війна і морально виснажена, кожен пчих викликає паніку та стах.
Вихід знайти не можу поки що. Забрати з садка, обох, це означає вже з кінцями. Я і так старшого забирала на рік (середня група) , а молодшу тільки з осені влаштувала. Забрати до шкільного віку, це означає повністю поставити на собі хрест, жити повністю на утриманні чоловіка та надіятись, що він не підкладе мені колись свиню. Знову ж таки, якщо заберу їх, це не дасть жодної гарантії, що не будуть заражатись на гуртках. Туди ще більше водять хворих дітей ніж в садок, бачила особисто.
От такі справи.
Може хтось щось порадить, чи дасть хорошого копняка.
В мене було багато планів, коли діти підуть в садок. Робота, курси, власний бізнес, просто жити та отримувати задоволення від життя. Натомість сиджу вдома приклеєна до дітей. Про роботу годі мріяти, перспектив нуль. Зараз дуже рідко бачусь з друзями, за 2 останні місяці з дому практично не вилажу, лише за покупками, погуляти з дітьми, коли вони не в садку, дрібні справи, посилки відправити, відвести старшого на гурток, забрати з садка. Напевно скоро залишусь без друзів взагалі.
На фоні цього всього стрімко псуються відносини з чоловіком. Я з одної сторони його розумію, він також від цього всього втомився . Але й я втомилась. А він винить мене в тому, що вони хворіють, що я неправильно лікую, загодовую ліками і т. д.
Відволіктись, сходити кудись вдвох ми вже давно не можемо. Кожні вихідні у нас плани летять псу під хвіст через чергову болячку.
Я з тих нервів та переживань вже страшна стала , як атомна війна і морально виснажена, кожен пчих викликає паніку та стах.
Вихід знайти не можу поки що. Забрати з садка, обох, це означає вже з кінцями. Я і так старшого забирала на рік (середня група) , а молодшу тільки з осені влаштувала. Забрати до шкільного віку, це означає повністю поставити на собі хрест, жити повністю на утриманні чоловіка та надіятись, що він не підкладе мені колись свиню. Знову ж таки, якщо заберу їх, це не дасть жодної гарантії, що не будуть заражатись на гуртках. Туди ще більше водять хворих дітей ніж в садок, бачила особисто.
От такі справи.
Може хтось щось порадить, чи дасть хорошого копняка.
показать весь текст
105
0
Стараємось. Добавки та вітаміни малій тепер протипоказані як і травию
Шукатиму імунолога хорошого + гастроентеролога.
Шукатиму імунолога хорошого + гастроентеролога.
Цієї осені з ротовірусами якийсь атас. Кого не запитаю, практично всі перехворіли. В нас вже 2 рази за місяць. Крім того влітку був по 2 рази в кожного.
Для мене каторга бути вдома. Можливо, якщо б вдалось себе реалізувати , працюючи з дому, я б не парилась особливо. А так мій підробіток - сміх курям. Мені на колготи-манікюри, дітям дещо купити, на подарунки. В будь-якому випадку працювати, коли обоє дітей вдома, мені важко уявити, хіба вночі. Це ж потрібно вигуляти їх, позайматись чимось з ними, їсти 3-4р дати, приготувати, помити посуд, і бардак постійний.
До чоловіка поки претензій не мала, але всяке в житті буває, ніхто не застрахований, НІХТО. Тим більше його все це все також дістало і починає виходити наповерхню.
До чоловіка поки претензій не мала, але всяке в житті буває, ніхто не застрахований, НІХТО. Тим більше його все це все також дістало і починає виходити наповерхню.
Ми так не планували, я завжди хотіла більшу різницю. Залетіли, я не посміла зробити аборт. Маю доцю-красуню. Якщо б так не вийшло, то другу дитину я б точно не народжувала планово.
Важко лише через ті довбані хвороби.
Моя близька коліжанка також має діток з меншою різницею, з моїми практично однолітки. Так вона тащиться від життя, вони в неї здорові ттт, з початку року садка не пропустили жодного дня, гуртки, піци, кіно-мультики, дитячі дні народження, вони постійно в русі.
Важко лише через ті довбані хвороби.
Моя близька коліжанка також має діток з меншою різницею, з моїми практично однолітки. Так вона тащиться від життя, вони в неї здорові ттт, з початку року садка не пропустили жодного дня, гуртки, піци, кіно-мультики, дитячі дні народження, вони постійно в русі.
Аденоїди перевіряли, навіть в лікарні весною лікувались. Критичного нічого нема. За все життя в них жодного отиту, (ттт), ангіни були лише вірусні. Носами дихають, лише хроплять, коли хворіють, потім нормалізується все. В лора також лікувались (молодша).
Ну тоді я б на вашому місці взагалі б не нервувала. Похворіли - вилікувались - пішли в садок. Все як у всіх )
І для мене.
Можливо, якщо б вдалося заробляти вдома достойні гроші, все було б по іншому. А так я ще й на утриманні. що мене просто добиває морально. Минулого тижня почула від чоловіка фразу, про яку тут пишуть багато жінок. Що я повний нуль. І як мама , і як дружина, і як господиня. Це було сказано в пориві злості, під час скандалу, бачу, що він шкодує про ці слова, але їх тепер назад не забереш. До сих пір відійти від шоку не можу.Дійсно відчуваю себе повним лузером.
Можливо, якщо б вдалося заробляти вдома достойні гроші, все було б по іншому. А так я ще й на утриманні. що мене просто добиває морально. Минулого тижня почула від чоловіка фразу, про яку тут пишуть багато жінок. Що я повний нуль. І як мама , і як дружина, і як господиня. Це було сказано в пориві злості, під час скандалу, бачу, що він шкодує про ці слова, але їх тепер назад не забереш. До сих пір відійти від шоку не можу.Дійсно відчуваю себе повним лузером.
мы в конце августа хватанули тоже, но очухались быстро
к тому же болел только сын, мы с мужем не заразились
к тому же болел только сын, мы с мужем не заразились
у мене дещо інше, я просто люблю свою роботу за спеціальність, от не можу без неї, без людей, росту, розвитку, спілкування
Я со старшем так мучилась - думала, не выдержу. С пяти лет стал меньше болеть и стало намного легче, сейчас ему 7, все ок.
Я родила второго и поняла, что то все была фигня... младшая с пороком сердца (уже было две операции), питается через трубочку в животе (гастростома) и недавно узнали, что она полностью не зрячая - - ВОТ ЭТО ПРОБЛЕМЫ и мне с ней придется сидеть дома и лежать по больницам ВСЮ ЖИЗНЬ!!!!!!
А у вас это все временно, нужно немножко подождать и все станет на свои места!
Я родила второго и поняла, что то все была фигня... младшая с пороком сердца (уже было две операции), питается через трубочку в животе (гастростома) и недавно узнали, что она полностью не зрячая - - ВОТ ЭТО ПРОБЛЕМЫ и мне с ней придется сидеть дома и лежать по больницам ВСЮ ЖИЗНЬ!!!!!!
А у вас это все временно, нужно немножко подождать и все станет на свои места!
а может реально залечиваете?
почитайте
а ведь как начинается простуда? с насморка... а сопли ночью стекают по стенке на бронхи.. утром начинается кашель.. а потом начинают назначать отхаркивающие сиропы. антибиотики.. вифероны... все подряд, а дети до 2-х лет не умеют откашливать... а там бронхи забиваются слизью и пошла веселуха
мы сами с новорожденным сыном загремели в больницу на 11 дне жизни в больницу с орви, заразился от старшей дочки и меня... меня запугали, что у таких малышей может за два часа развится пневмония. скажу что заметное улучшение у него пошло сразу после перкуссионного массажа.. сопли у нас только застряли, а от них конечно начинается кашель.. но как я поняла, что проторгол нам мимо. а вот после альбуцида сопли из желтых стали белыми и более жидкими.. и вот наш педиатр советует взять проспан.. и тут хоть мне и советовала коллега просто давать больше пить, небулайзер с физраствором или ессентуки (щелочные ингаляции).. а откашливать помогать так - напоить водой, потом ножки вибрирующими движениями прижимать к животу, как бы выталкивая слизь с легких и потом тыльной стороной приложить ложку к корнб языка, чтоб вызвать кашель. И хорошо вымывать сопли физраствором и отсасывать аспиратором. И вот все это зная и понимая поддаюсь на совет педиатра.. думаю, что все же растительный препарат. Хорошо дала только 1 раз, а на след.день пошла к другому педиатру, чтоб послушали дыхание. И та мне отменяет муколитики.. просто прохладный влажный воздух, прогулки и обильное питье... плюс я массаж делаю руками, как в больнице делали и на фитболе. Конечно покашливает, но реально же страшно ослушаться врача.. а то будешь чувствовать себя мачехой.
А теперь смотрите, если была обструкция и давали пульмикорт, то там же побочное действие - это снижение иммунитете. По сути - это преднизолон для ингаляций.. и как замкнутый круг.
почитайте
а ведь как начинается простуда? с насморка... а сопли ночью стекают по стенке на бронхи.. утром начинается кашель.. а потом начинают назначать отхаркивающие сиропы. антибиотики.. вифероны... все подряд, а дети до 2-х лет не умеют откашливать... а там бронхи забиваются слизью и пошла веселуха
мы сами с новорожденным сыном загремели в больницу на 11 дне жизни в больницу с орви, заразился от старшей дочки и меня... меня запугали, что у таких малышей может за два часа развится пневмония. скажу что заметное улучшение у него пошло сразу после перкуссионного массажа.. сопли у нас только застряли, а от них конечно начинается кашель.. но как я поняла, что проторгол нам мимо. а вот после альбуцида сопли из желтых стали белыми и более жидкими.. и вот наш педиатр советует взять проспан.. и тут хоть мне и советовала коллега просто давать больше пить, небулайзер с физраствором или ессентуки (щелочные ингаляции).. а откашливать помогать так - напоить водой, потом ножки вибрирующими движениями прижимать к животу, как бы выталкивая слизь с легких и потом тыльной стороной приложить ложку к корнб языка, чтоб вызвать кашель. И хорошо вымывать сопли физраствором и отсасывать аспиратором. И вот все это зная и понимая поддаюсь на совет педиатра.. думаю, что все же растительный препарат. Хорошо дала только 1 раз, а на след.день пошла к другому педиатру, чтоб послушали дыхание. И та мне отменяет муколитики.. просто прохладный влажный воздух, прогулки и обильное питье... плюс я массаж делаю руками, как в больнице делали и на фитболе. Конечно покашливает, но реально же страшно ослушаться врача.. а то будешь чувствовать себя мачехой.
А теперь смотрите, если была обструкция и давали пульмикорт, то там же побочное действие - это снижение иммунитете. По сути - это преднизолон для ингаляций.. и как замкнутый круг.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу