Ніколи не думала, що напишу про себе таке... За спеціальністю філоглог, напевно і в душі також, завжди скептично ставилася до людей, які переглядали всякі мильні опери і любили читати примітивні романи. Обожнювала непопсову сучасну літературу... Але от в декреті якось склалось так, що окрім дитячої літератури та звичайних статтейок більше не вистачало часу ні на що (з літературного). Живу з батьками і на кухні у нас завжди включений телевізор, і завжди один канал - інтер)) Ну от якось я готувала вечерю і почула одну зі своїх любимих пісень Флер-Шелкопряд....Ось і трапилось...Почала дивитися філльм. А точніше серіал з цією пісенькою. І доволі таки примітивний і передбачуваний...І я це розумію. І водночас цікаво. Знову тягне сісти і подивитися, ну і, зараза, таки від початку і до кінця. І що це??? Я деградую, тупію??? чи проосто, якщо казати, що "чим примітивніша людина, тим вона щасливіша" ія просто хочу бути щасливою?....
4
0
нити судьбы??? и не говорите саму затянуло. Ржем с мужем, предсказываем поворот сюжета наперед, но смотрим, зараза такая.)))
и честно говоря, меня эта тухлая Саша уже закумарила вкапец)
и честно говоря, меня эта тухлая Саша уже закумарила вкапец)
А коли я пішла в декрет, телевізор майже не вмикаємо. Мала ж як зомбі стає, а що їй там дивитимь, та й мені часу немає, знаходимо чим зайнятись і без нього.
Так, що не вмикайте і все.
Так, що не вмикайте і все.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу