Сеqчас ищу работу, просматриваю вакансии и опускаются руки. Куча вакансий с зарплатой 8-9 тыс, причем хотят и опыт и английский. но это же вообще копейки при нынешнем уровне жизни. я даже не могу пересилить себя и поехать на собеседования. вот записываюсь, а потом придумываю себе отговорку, чтоб не ехать туда-то мороз на улице, то не выспалась, не сварила борщ))) ну просто абсолютно нет никакой мотивации работать за такую зарплату. Люди, как вы вообще мотивируете себя ходить на работу при таких зарплатах, каждое утро вставать, красится, отсиживать по 8 часов, что то еще делать за эти копейки. ведь это же крысиные бега какие то, ничего не можешь себе позволить, но в то же время 90% своей жизни тратишь на работу?
показать весь текст
634
0
Ви дуже непереконливо і агресивно докупи вивалили на мене купу, м´яко кажучи, сумнівних звинувачень :) І, мабуть, неуважно читали.
Тобто, ситуація, коли на порядки більше пропозицій працівників, ніж робочих місць - це НЕ диспропорція на ринку праці?
От Ви самі зрозуміли, що написали - як ця проблема може бути ’в мені’... чи ’в нас’?
’Список желаний превышал список умений и семья и дети на первом месте... ’
Яких ’умінь’? Ви, вибачте, вміння читати в школі надбали? чи гадаєте, що я кілька тижнів протрималася на посаді прибиральниці-посудомийки, не вміючи мити посуд і підлогу? І чому я заради цього мала б відсунути на останнє місце сім´ю?
Так і слава богу тоді, що за таких перекосів пропозиції рабсили над попитом -існує відносно небагато тих жінок, хто готовий занедбати сім´ю і перетворити власних дітей на соціальних сиріт заради отримання робочого місця.
За такої конкуренції (невідомо заради яких ’винагарод’) уже подекуди в хід пішли такі ’вміння’, що не роблять честі нікому: ’вміння’ притамувати залишки почуття справедливості, фантазувати і оббріхувати співробітників для профілактики і ’на випередження’, влаштовувати паперову тяганину, якісь шахрайські авантюри, якісь ’рольові ігри’ на відданність пекельній системі і таке подібне... Якщо люди ідуть на роботу не задовольняти запити суспільства, а задовольняти якісь свої специфічні особисті потреби, причому це не заробляння на хліб і не конструктив для впорядкування суспільного життя навколо себе, а якась невгамовна жага самоствердження - то така робота і такі ’вміння’ реально нікому не треба. Просто люди собі тішаться як хочуть, та й все. Це їхні особисті справи і проблеми, і час розставить все на свої місця незалежно від того, наскільки голосно деякі набиватимуть ціну, кричатимуть, що ’тільки ми хотіли, а ніхто більше не хотів’ і проголошуватимуть себе ’кращими працівницями’.
Актуальні на наш час вміння - дуже легко надбати будь-якій людині, що закінчила загальноосвітню школу! Просто стільки працівників - не потрібно (принаймні, в моєму місті під назвою Київ). Тож працюють, зрештою, ті, для кого це важливо і поки що необтяжливо, і таких людей достатньо. Прийде моя черга попрацювати - працюватиму. Але перетензій з приводу того, як я погано ’вигризаю’ собі робоче місце, я більше не приймаю :) Нехай ’гризня’ буде на совісті тих ’гризунів’ :)
’Запомните вы если хотите работать, то приоритеты расставляйте по другому хотя бы в резюме.’
’По-іншому’ - це як? Гадаю, Ви навряд чи читали моє резюме:)
Я НЕ питаю у Вас порад, як писати резюме чи влаштуватися на роботу :)
А просто ділюся власним досвідом і спостереженнями.
Або Ви - генератор випадкових текстів, або просто Ваша свідомість відмовляється визнати дещо очевидне, мною написане :)
’А вообще декретчицу за 2 минуты максимум можно определить’
Кого? Слухайте, я регулярно все ж таки маю справу з трудовими колективами і бачу їх зсередини. Вони зовсім не складаються наскрізь з трудоголіків і чайлд-фрі, які всі поголовно проти декретів, лікарняних і т.д.! :) Це м´яко кажучи, було б дуже далеким від істини...
Тобто, ситуація, коли на порядки більше пропозицій працівників, ніж робочих місць - це НЕ диспропорція на ринку праці?
От Ви самі зрозуміли, що написали - як ця проблема може бути ’в мені’... чи ’в нас’?
’Список желаний превышал список умений и семья и дети на первом месте... ’
Яких ’умінь’? Ви, вибачте, вміння читати в школі надбали? чи гадаєте, що я кілька тижнів протрималася на посаді прибиральниці-посудомийки, не вміючи мити посуд і підлогу? І чому я заради цього мала б відсунути на останнє місце сім´ю?
Так і слава богу тоді, що за таких перекосів пропозиції рабсили над попитом -існує відносно небагато тих жінок, хто готовий занедбати сім´ю і перетворити власних дітей на соціальних сиріт заради отримання робочого місця.
За такої конкуренції (невідомо заради яких ’винагарод’) уже подекуди в хід пішли такі ’вміння’, що не роблять честі нікому: ’вміння’ притамувати залишки почуття справедливості, фантазувати і оббріхувати співробітників для профілактики і ’на випередження’, влаштовувати паперову тяганину, якісь шахрайські авантюри, якісь ’рольові ігри’ на відданність пекельній системі і таке подібне... Якщо люди ідуть на роботу не задовольняти запити суспільства, а задовольняти якісь свої специфічні особисті потреби, причому це не заробляння на хліб і не конструктив для впорядкування суспільного життя навколо себе, а якась невгамовна жага самоствердження - то така робота і такі ’вміння’ реально нікому не треба. Просто люди собі тішаться як хочуть, та й все. Це їхні особисті справи і проблеми, і час розставить все на свої місця незалежно від того, наскільки голосно деякі набиватимуть ціну, кричатимуть, що ’тільки ми хотіли, а ніхто більше не хотів’ і проголошуватимуть себе ’кращими працівницями’.
Актуальні на наш час вміння - дуже легко надбати будь-якій людині, що закінчила загальноосвітню школу! Просто стільки працівників - не потрібно (принаймні, в моєму місті під назвою Київ). Тож працюють, зрештою, ті, для кого це важливо і поки що необтяжливо, і таких людей достатньо. Прийде моя черга попрацювати - працюватиму. Але перетензій з приводу того, як я погано ’вигризаю’ собі робоче місце, я більше не приймаю :) Нехай ’гризня’ буде на совісті тих ’гризунів’ :)
’Запомните вы если хотите работать, то приоритеты расставляйте по другому хотя бы в резюме.’
’По-іншому’ - це як? Гадаю, Ви навряд чи читали моє резюме:)
Я НЕ питаю у Вас порад, як писати резюме чи влаштуватися на роботу :)
А просто ділюся власним досвідом і спостереженнями.
Або Ви - генератор випадкових текстів, або просто Ваша свідомість відмовляється визнати дещо очевидне, мною написане :)
’А вообще декретчицу за 2 минуты максимум можно определить’
Кого? Слухайте, я регулярно все ж таки маю справу з трудовими колективами і бачу їх зсередини. Вони зовсім не складаються наскрізь з трудоголіків і чайлд-фрі, які всі поголовно проти декретів, лікарняних і т.д.! :) Це м´яко кажучи, було б дуже далеким від істини...
По той же причине я не работаю пока. За 5 тыс грн не хочу себя продавать. А дети при этом сами себе будут предоставлены? Нет уж. И хоть моя профессия востребована - маркетолог, я сейчас пошла на курсы, повышают квалификацию, языки подтяну. И тогда уже в бой ринусь. Буду искать нормальную зпл.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу