Самый смешной анекдот

Удалено администрацией...

Копання картоплі - культурно та емоційно подія світового масштабу, повірте, не менша за бразильські карнавали, баварські октоберфести чи паломницькі хаджі. До цієї події готуються заздалегідь, латаючи мішки, любовно перескладуючи ґралі та перераховуючи потенційних копальщиків і збиральщиків.

Напруга зростає ближче до середини серпня і під вересень атмосфера у селі стає схожа на нервове заціпенніня у салуні Дикого Заходу, коли всі схопились за свої кольти і чекають першого пострілу. І постріл лунає. Усереднена ’цьотка Галька’ виходить з відром і рискалем на город, шифруючись, ніби просто щоб накопати пів-відра собі до борщу, але примружені підозріло-оцінюючі погляди сусідів через паркан миттєво січуть ситуацію і все вибухає. ’Галька вже копає, а ми ше нє!!!!!’ В старих і малих починає нестерпно пекти в сраці і ціла армада висипає на городи, з відрами, рискалями і мішками. Джек Лондон описував у своїх творах, як на Алясці картоплею лікували цингу, але на селі бараболя стає справжньою панацеєю. Вона лікує артрити, варикоз, гарячку, тиски і гіпертонічні кризи і нівелює геронтологію як явище. Старі і немічні встають з ліжок і шкандибають з відром на город, шоб підзбирувати, бо не пасує лежати і вмирати, коли всі на городі.

В першу годину копання чітко розподіляються всі ролі - хто, шо і як. Терміново набираються на мобільний всі сини та дочки в місті, котрі покидають свої ноутбуки і офісні роботи та линуть в село, реалізовуючи свої ще в дитинстві намертво привиті комплекси вини перед батьками. Ніби за покликом професійного гіпнотизера, котрий дає умовний знак.

Тільки коли все викопане, посортоване, зсипане і накрите - буремна душа вспокоюється ніби після катарсису і вертається до буденних справ. І вже коли пограбані бадилля горять на городах, пускаючи красивезні вертикальні стовпи диму у небо, як ритуальні вогнища племен сіу та команчів - стає невимовно легко. Селянин стоїть, спершись на граблі, і дивиться на той дим. Бо в тому димі повністю згорів він минулорічний і тепер оновився як немовлятко. А в його очах, як на інформаційних табло Термінатора пролітають цифри тільки йому зрозумілої статистики - ціна на бараболю цього року,
кількість викопаних мішків, кількість зламаних держаків і днів, виграних в сусідів в змаганні!!!

Копання картоплі - культурно та емоційно подія світового масштабу, повірте, не менша за бразильські карнавали, баварські октоберфести чи паломницькі хаджі. До цієї події готуються заздалегідь, латаючи мішки, любовно перескладуючи ґралі та перераховуючи потенційних копальщиків і збиральщиків.

Напруга зростає ближче до середини серпня і під вересень атмосфера у селі стає схожа на нервове заціпенніня у салуні Дикого Заходу, коли всі схопились за свої кольти і чекають першого пострілу. І постріл лунає. Усереднена ’цьотка Галька’ виходить з відром і рискалем на город, шифруючись, ніби просто щоб накопати пів-відра собі до борщу, але примружені підозріло-оцінюючі погляди сусідів через паркан миттєво січуть ситуацію і все вибухає. ’Галька вже копає, а ми ше нє!!!!!’ В старих і малих починає нестерпно пекти в сраці і ціла армада висипає на городи, з відрами, рискалями і мішками. Джек Лондон описував у своїх творах, як на Алясці картоплею лікували цингу, але на селі бараболя стає справжньою панацеєю. Вона лікує артрити, варикоз, гарячку, тиски і гіпертонічні кризи і нівелює геронтологію як явище. Старі і немічні встають з ліжок і шкандибають з відром на город, шоб підзбирувати, бо не пасує лежати і вмирати, коли всі на городі.

В першу годину копання чітко розподіляються всі ролі - хто, шо і як. Терміново набираються на мобільний всі сини та дочки в місті, котрі покидають свої ноутбуки і офісні роботи та линуть в село, реалізовуючи свої ще в дитинстві намертво привиті комплекси вини перед батьками. Ніби за покликом професійного гіпнотизера, котрий дає умовний знак.

Тільки коли все викопане, посортоване, зсипане і накрите - буремна душа вспокоюється ніби після катарсису і вертається до буденних справ. І вже коли пограбані бадилля горять на городах, пускаючи красивезні вертикальні стовпи диму у небо, як ритуальні вогнища племен сіу та команчів - стає невимовно легко. Селянин стоїть, спершись на граблі, і дивиться на той дим. Бо в тому димі повністю згорів він минулорічний і тепер оновився як немовлятко. А в його очах, як на інформаційних табло Термінатора пролітають цифри тільки йому зрозумілої статистики - ціна на бараболю цього року,
кількість викопаних мішків, кількість зламаних держаків і днів, виграних в сусідів в змаганні!!!

Прочитала все анекдоты. Ну и чувство юмора у советчиц!) Самые смешные анекдоты! Серьёзно?!)

Удалено администрацией...

Прочитала все анекдоты. Ну и чувство юмора у советчиц!) Самые смешные анекдоты! Серьёзно?!)

Господи! Я действительно просила, чтобы у меня наконец появился хоть кто-нибудь. Ну почему глисты?!
А вообще анекдотов столько любимых, что уже страничку в ВК завела и туда скидываю, где-то 4000 накидала. Сама иногда читаю и ржу.

А вам побольше грязи и матов подавай?

Давайте свой любимый, заценим