Н@Диете• 02 мая 2020
Почему не вводилось чрезвычайное положение в Украине?
Сейчас много дебатов по поводу законности многих ограничений, связанных с карантином, в том числе и по поводу правомерности отмены ряда карантинных мер исполкомом Черкасс.
Конституция Украины.
Статья 22. Права и свободы человека и гражданина, закрепленные этой Конституцией, не являются исчерпывающими. Конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть упразднены.
При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.
Статья 64. Конституционные права и свободы человека и гражданина не могут быть ограничены, кроме случаев, предусмотренных Конституцией Украины.
В условиях военного или чрезвычайного положения могут устанавливаться отдельные ограничения прав и свобод с указанием срока действия этих ограничений. Не могут быть ограничены права и свободы, предусмотренные статьями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 этой Конституции.
Собственно и вопрос. Если не вводилось чрезвычайное положения в Украине, то на каком основании принимались постановления и распоряжения, ограничивающие конституционные права и свободы граждан? Ведь с введением ЧП отпало бы много вопросов по законности данных мер.
Конституция Украины.
Статья 22. Права и свободы человека и гражданина, закрепленные этой Конституцией, не являются исчерпывающими. Конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть упразднены.
При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.
Статья 64. Конституционные права и свободы человека и гражданина не могут быть ограничены, кроме случаев, предусмотренных Конституцией Украины.
В условиях военного или чрезвычайного положения могут устанавливаться отдельные ограничения прав и свобод с указанием срока действия этих ограничений. Не могут быть ограничены права и свободы, предусмотренные статьями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 этой Конституции.
Собственно и вопрос. Если не вводилось чрезвычайное положения в Украине, то на каком основании принимались постановления и распоряжения, ограничивающие конституционные права и свободы граждан? Ведь с введением ЧП отпало бы много вопросов по законности данных мер.
32
0
Интересно, на кого рассчитаны вбросы эти примитивные?
В постановлении указаны основания -
Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”
’...Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановляє:...’
В постановлении указаны основания -
Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”
’...Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановляє:...’
Я просто не могу объяснить отцу, которому 88 лет, здоровому человеку, почему он не может выйти на улицу. Умереть с голоду - он имеет право, выбросится и разбиться с балкона - имеет право, а вот выйти на улицу - он не имеет право. Когда ему говоришь, что ты можешь заразиться коронавирусом, заболеть и умереть, он отвечает, что это ему решать. Тем более, что 22 и 33 статью Конституции никто не отменял и не ограничивал введением ЧП, а соответственно все эти постановления КМ незаконны.
А, ну и ст 29
Стаття 29. Карантин
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов´язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред´явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 29. Карантин
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов´язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред´явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Ну наверное для таких как вы. Конституция это Высший Закон и никакое постановление и распоряжение не может ограничивать права и свободы. Как постановление может отменять статью Конституции, если не был введен режим Чрезвычайного положения. Я ведь не против, но почему не действовать по закону и вопросы бы отпали.
Кроме конституции есть еще специальные законы, действующие на сегодня.
Закон Про захист населення від інфекційних хвороб:
Стаття 28. Санітарна охорона території України
Санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2530-VIII від 06.09.2018}
Санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють санітарно-карантинні підрозділи відповідних органів державної санітарно-епідеміологічної служби.
{Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 2530-VIII від 06.09.2018}
Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб, дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.
{Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону № 2530-VIII від 06.09.2018}
{Частину п´яту статті 28 виключено на підставі Закону № 2530-VIII від 06.09.2018}
Ввезення на територію України товарів не допускається у разі, якщо їх ввезення:
заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я людей;
може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей.
{Частина шоста статті 28 в редакції Закону № 2530-VIII від 06.09.2018}
Дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні представництва України за кордоном у разі виникнення в країнах їх перебування особливо небезпечних інфекційних хвороб терміново повідомляють про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. З урахуванням епідемічної ситуації Кабінет Міністрів України може встановити тимчасові обмеження та особливі умови щодо транспортного сполучення з цими країнами, в´їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства з цих країн, а також ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини, тварин, інших вантажів, товарів і предметів, що можуть бути факторами передачі інфекції, а також виїзд громадян України до цих країн.
{Частина сьома статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
Виїзд громадян України до країн, перебування в яких пов´язане з високим ризиком захворювання на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, дозволяється після проведення їм відповідних профілактичних щеплень.
Стаття 29. Карантин
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
{Частина перша статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
{Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов´язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
{Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 555-IX від 13.04.2020}
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред´явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Закон Про захист населення від інфекційних хвороб:
Стаття 28. Санітарна охорона території України
Санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2530-VIII від 06.09.2018}
Санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють санітарно-карантинні підрозділи відповідних органів державної санітарно-епідеміологічної служби.
{Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 2530-VIII від 06.09.2018}
Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб, дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.
{Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону № 2530-VIII від 06.09.2018}
{Частину п´яту статті 28 виключено на підставі Закону № 2530-VIII від 06.09.2018}
Ввезення на територію України товарів не допускається у разі, якщо їх ввезення:
заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я людей;
може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей.
{Частина шоста статті 28 в редакції Закону № 2530-VIII від 06.09.2018}
Дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні представництва України за кордоном у разі виникнення в країнах їх перебування особливо небезпечних інфекційних хвороб терміново повідомляють про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. З урахуванням епідемічної ситуації Кабінет Міністрів України може встановити тимчасові обмеження та особливі умови щодо транспортного сполучення з цими країнами, в´їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства з цих країн, а також ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини, тварин, інших вантажів, товарів і предметів, що можуть бути факторами передачі інфекції, а також виїзд громадян України до цих країн.
{Частина сьома статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
Виїзд громадян України до країн, перебування в яких пов´язане з високим ризиком захворювання на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, дозволяється після проведення їм відповідних профілактичних щеплень.
Стаття 29. Карантин
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
{Частина перша статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
{Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов´язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
{Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 555-IX від 13.04.2020}
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред´явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину
На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:
залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;
залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов´язаних з його використанням;
установлювати особливий режим в’їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;
{Абзац четвертий статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 555-IX від 13.04.2020}
запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;
установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;
створювати на в’їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
{Абзац сьомий статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 555-IX від 13.04.2020}
Стаття 31. Обсерватори, тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі)
У разі встановлення карантину на час його дії та відповідно до потреби органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування утворюють на території карантину тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі), обсерватори. Тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі) утворюються за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою додаткового забезпечення надання медичної допомоги населенню з можливістю використання приміщень і майна інших закладів і установ.
Обов´язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.
Порядок облаштування та функціонування обсерваторів, тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів) встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
Особи, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, повинні отримати довідку про можливість виїзду із зони карантину протягом інкубаційного періоду хвороби, яка видається за результатами медичного обстеження в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
На період перебування в самоізоляції, обсервації, в тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях) особі видається листок непрацездатності, який оплачується в розмірах і в порядку, встановлених законодавством для осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.
На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:
залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;
залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов´язаних з його використанням;
установлювати особливий режим в’їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;
{Абзац четвертий статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 555-IX від 13.04.2020}
запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;
установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;
створювати на в’їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
{Абзац сьомий статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 555-IX від 13.04.2020}
Стаття 31. Обсерватори, тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі)
У разі встановлення карантину на час його дії та відповідно до потреби органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування утворюють на території карантину тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі), обсерватори. Тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі) утворюються за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою додаткового забезпечення надання медичної допомоги населенню з можливістю використання приміщень і майна інших закладів і установ.
Обов´язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.
Порядок облаштування та функціонування обсерваторів, тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів) встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
Особи, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, повинні отримати довідку про можливість виїзду із зони карантину протягом інкубаційного періоду хвороби, яка видається за результатами медичного обстеження в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
На період перебування в самоізоляції, обсервації, в тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях) особі видається листок непрацездатності, який оплачується в розмірах і в порядку, встановлених законодавством для осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.
Конституцию. Чтобы ограничить те же 22 или 33 статью, нужно ввести ЧП. Ещё раз, я не против ограничений, но почему это не сделать по Закону. Кстати в судах, все эти привлечения к админнаказаниям и распадаются, так как противоречат Конституции.
Читайте внимательно
Конституция Украины.
Статья 22. Конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть упразднены.
При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.
Законы которые были приняты ранее и на которые вы ссылаетесь, действовали в отношении инфицированных и больных, а не здоровых граждан. На каком основании без введения ЧП были ограничены права и свободы, остальных, если Конституция это запрещает.
Конституция Украины.
Статья 22. Конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть упразднены.
При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.
Законы которые были приняты ранее и на которые вы ссылаетесь, действовали в отношении инфицированных и больных, а не здоровых граждан. На каком основании без введения ЧП были ограничены права и свободы, остальных, если Конституция это запрещает.
Если брать во внимание только конституцию, то тогда другие (кку, о полиции и т.п.) противоречат конституции. Конституция основной закон. Но специальные законы для специальных случаев.
А Ваш 88-летний отец строго следит за соблюдением прав и демократических свобод, которые гарантированы Конституцией? Без этого ему ничего объяснить нельзя? 
Вам 
за провокационную тему
Вам за провокационную тему
Ответ дляСегодня сержусь
А Ваш 88-летний отец строго следит за соблюдением прав и демократических свобод, которые гарантированы Конституцией? Без этого ему ничего объяснить нельзя? Вам за провокационную тему
Вам за провокационную тему
А вам бан за ограничение моих конституционных прав
Зато в Конституции четко написано, что ’При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.’ Можно ограничивать, если введено ВП или ЧП. А вопрос так и звучал, почему тогда не ввели ЧП?
Ответ дляН@Диете
А вам бан за ограничение моих конституционных прав
Вы немного ошиблись, я не Зе и не Кабмин.))
Речь идет о внесений изменений в действующие Законы, которые существенно ограничивают права и свободы.
Мне привели Законы, в которые были внесены существенные изменения, об ограничении конституционных свобод и прав, подчеркиваю здоровых граждан, хотя 22 статья конституция гласит, что ’При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.’ Допускается ограничения, только во время введения военного и чрезвычайного положения. И вопрос мой и звучал ’Почему не ввели ЧП’, иначе эти изменения к Законам, незаконны.
Потому что при ЧП правительство должно нести ответственность за население. Естественно, это им не интересно.
Нет, внимательно почитала Конституцию, Законы, в которые были внесены изменения, на основании Постановлений КМ и не надо быть юристом или адвокатом, чтобы увидеть явные нестыковки в законодательстве. Да и если в моё отсутствие отец выйдет на улицу и на него составят протокол, необходимо знать, как вести себя в суде, чтобы оспорить действия полицейских. Ещё раз повторюсь, я не затеяла спор хорошие эти законы или плохие. Вопрос как раз в том, почему нельзя было сделать всё правильно, чтобы и не возникали эти вопросы.
Мне даже страшно представить, что должен сделать Ваш 88-летний отец на улице, чтобы на него полицейские протокол составили? Если что, я тоже пенсионерка, выхожу в магазины, которые находятся в пешей доступности или просто пройтись по улице, и никогда никаких проблем с полицией у меня, почему-то, не наблюдалось...
Какой бред вы несете..... 
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист населення від інфекційних хвороб ’действует в отношении инфицированных и больных, а не здоровых граждан?’
Вы это серьезно? Или просто неумно троллите?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист населення від інфекційних хвороб ’действует в отношении инфицированных и больных, а не здоровых граждан?’
Вы это серьезно? Или просто неумно троллите?
Ответ дляМания-Величия
Какой бред вы несете.....
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист населення від інфекційних хвороб ’действует в отношении инфицированных и больных, а не здоровых граждан?’
Вы это серьезно? Или просто неумно троллите?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист населення від інфекційних хвороб ’действует в отношении инфицированных и больных, а не здоровых граждан?’
Вы это серьезно? Или просто неумно троллите?
Ну так для начала и почитайте, начиная со статьи 19, в отношении кого применяются ограничительные меры. И речь идёт о том, что никакой закон или подзаконный акт, а тем более изменения к закону, не могут противоречить Конституции, если не введен режим чрезвычайного положения. Я привела простой пример, на основании чего здоровым людям 60+ запретили выходить из дому. На основании изменения к закону? так статья 22 Конституции, запрещает вносить такие изменения. А если нельзя, но очень хочется, так зачем вообще такая Конституция и такой её Гарант. Ещё раз напоминаю, что речь не идет о том, хороший или плохой Закон, речь о том, что ни один Закон не может противоречить Конституции. Хотите незаконно ограничивать конституционные права, вводите чрезвычайное положение, какие проблемы и вопросы не возникнут - почему?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу