Веселуха Муха• 08 декабря 2013
Помогите перефразировать стих.
Моя трехлетка учит только стихи, которые ей интересны. Всякие пейзажные описания зимы она учить не будет, в поисках стиха к новому году (бабушкам на табуретке рассказать, деду морозу на утреннике) нашла стишок О. Олеся с действиями и эмоциями (такие вот мы учим быстро и четко). Но он идет как рассказ от мальчика. Кто может помочь и перефразировать (с сохранением рифмы) так, чтобы было от лица девочки? (так же буду благодарна за интересные альтернативные стихи, которые можно интересно проиграть).
Стих:
Стих:
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
9
0
посмотрите здесь
Ёлка, ёлка, диво-диво!
Как украшена красиво!
Сколько свечек, фонарей -
Всё для маленьких детей.
Папа с мамой украшали
Ёлку дивную для нас.
И за это папу с мамой
Поцелую тыщу раз!
Ёлка, ёлка, диво-диво!
Как украшена красиво!
Сколько свечек, фонарей -
Всё для маленьких детей.
Папа с мамой украшали
Ёлку дивную для нас.
И за это папу с мамой
Поцелую тыщу раз!
хороший стих)) Мы тоже его учили. в этом году учим Ялинку Юлиана Тувима)
Посему я вам помогу)
Раз я взулась в чобітки,
Одялася в кожушинку,
Запряглася в саночки
І ппомчала по ялинку.
Ледь зрубати ножик встиг,
Ледве стала її брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Я низесенько зігнулась,
І ще нижче впала шапка...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Посему я вам помогу)
Раз я взулась в чобітки,
Одялася в кожушинку,
Запряглася в саночки
І ппомчала по ялинку.
Ледь зрубати ножик встиг,
Ледве стала її брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Я низесенько зігнулась,
І ще нижче впала шапка...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Низько, низько я зігнувсь,
скинула до долу шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
скинула до долу шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Взулася у чобітки,
Одягнулась в кожушинку,
Запряглася в саночки
Й поїхала по ялинку.
Ледве я зрубати встигла,
Ледве стала її брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я зігнулась,
Загубила в снігу шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Одягнулась в кожушинку,
Запряглася в саночки
Й поїхала по ялинку.
Ледве я зрубати встигла,
Ледве стала її брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я зігнулась,
Загубила в снігу шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
мы его и так учили- в 4 годика
но вот попробовала вам такой вариант
Раз я взулась в чобітки,
Одягнулась в кожушинку,
Запряглася в саночки
Та й пішла я по ялинку.
Ледве я зрубати встигла,
Стала я ялинку брати,
Як на мене зайчик – плигнув!
Став ялинку відбирати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І ляльками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я вклонилась,
аж у мене впала шапка...
Зайчик весело всміхнувсья
І подав сіреньку лапку.
но вот попробовала вам такой вариант
Раз я взулась в чобітки,
Одягнулась в кожушинку,
Запряглася в саночки
Та й пішла я по ялинку.
Ледве я зрубати встигла,
Стала я ялинку брати,
Як на мене зайчик – плигнув!
Став ялинку відбирати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І ляльками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я вклонилась,
аж у мене впала шапка...
Зайчик весело всміхнувсья
І подав сіреньку лапку.
а в етот новый год мы учим такой
Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
Черевички з кришталю –
Дуже зимоньку люблю!
Йде в засніженім уборі,
Очі сяють, наче зорі.
Щоб своє побачить личко,
Дзеркало зробила з річки.
Білі коси розпустила,
Землю лагідно укрила –
Хай спочине до весни
І чарівні бачить сни.
Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
Черевички з кришталю –
Дуже зимоньку люблю!
Йде в засніженім уборі,
Очі сяють, наче зорі.
Щоб своє побачить личко,
Дзеркало зробила з річки.
Білі коси розпустила,
Землю лагідно укрила –
Хай спочине до весни
І чарівні бачить сни.
Спасибо огромное!!!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу