Прочитала тут тему і стало погано

А вы для веселой старости детей рожали?

З вашими такими роздумами можна і до старості не дожити. Думайте оптимістичніше! Якщо людина себе налаштовує на негатив, то він з нею ціле життя. І жоден лікар не вилікує. А автору бажаю не переставати вірити в свої сили і закривати цю тему поскоріше. Все в неї з чоловіком буде гаразд! Головне, не зациклюватись на побутових проблемах, а навчитися двом разом їх спільно вирішувати.

У меня сын, маленький пока, почитав подобные темы мне всё страшней за свою старость... Как же так получается роди, воспитай, лучшие школы, институты, пожертвуй своей карьерой и всё ради того чтобы в старости остаться один на один со своими проблемами? Это треш полный!!!

То хай автор і думає оптимістично, а не влаштовує істеричні концерти на радість сусідам та власним дітям, та не п´є ліки з побічним ефектом, після котрих вона замість запорожця бачить свекруху.

У вас ще попереду все життя, щоб пристосуватись до таких умов і дати можливість синові жити своїм власним життям, не вимагаючи подяки за те, що ви його народили. На той час він буде мати вже свою сім’ю і його сім’я повинна бути на першому плані в його житті. Це головний обов’язок батьків дати життя, виховання своїм дітям, не вимагаючи нічого у відповідь. І це не треш! Якщо ви хочете бачити щасливим свого сина.

А вы для веселой старости детей рожали?

А чому людяне ставлення до батьків ви вкотре називаєте ’подякою за народження’? Ви не допускаєте думки, що діти пілкуються тому, що люблять, хочуть поліпшити умови? Просто так...не за дитсадок, школу, подарунки під ялинкою...

У вас ще попереду все життя, щоб пристосуватись до таких умов і дати можливість синові жити своїм власним життям, не вимагаючи подяки за те, що ви його народили. На той час він буде мати вже свою сім’ю і його сім’я повинна бути на першому плані в його житті. Це головний обов’язок батьків дати життя, виховання своїм дітям, не вимагаючи нічого у відповідь. І це не треш! Якщо ви хочете бачити щасливим свого сина.

Считаю что дети должны помогать своим родителям, когда те немощные. И веселить меня в старости не нужно.

С такой невесткой и с сыном не поговоришь, ее бесит даже упоминание о матери.

Відчуваю себе какашкою, всі такі добрі і милі, і мамочок і татусів своїх чоловіків приймуть з радістю)

Помогать - может, но это не обязательно значит жить вместе

Кто сказал что я буду мешать его семейному счастью или влиять на его жизнь? Я говорю о том, что сейчас вырисовывается такая тенденция, что пожилые родители по факту никому не нужны и остаются сосаоими проблемами один на один, забытые и никому не нужные. Вы считаете это нормально?

А ви щось можете змінити? Ну. от така склалася тенденція на сьогоднішній день. Якщо ви будете шантажувати і наголошувати, що ви ж дитину народили, а отже її обов’язок вас не залишити на старість років і тим більше взяти на своє повне утримання, щоб совість не мучила? І якщо ваша вже доросла дитина має інше бачення цієї ситуації? Тоді як? Я розумію, що повністю забувати про своїх рідних не годиться. Треба ліки, треба продукти і оплатити якусь частку квартплати, бо батьки в життєвих трудностях, чи навіть найняти сиділку, тримати на контролі в телефонному режимі - як почуваються батьки ..це одне...Сісти на сімейній нараді і обговорити, як допомогти їм чи їй. Але якщо це заходить надто далеко, коли весь свій час і всі матеріальні блага починають йти тільки на утримання похилих батьків, або ж ваше бажання переїхати до їхньої родини і і те, що ваша невістка таке рішення не підтримує, бо в цій сім’ї свої плани. Що ви будете робити? Ви, вже будучи на той час мудрою жінкою? Будете продовжувати допікати сина його байдужістю до вас чи може розглянете альтернативні варіанти?

А ви щось можете змінити? Ну. от така склалася тенденція на сьогоднішній день. Якщо ви будете шантажувати і наголошувати, що ви ж дитину народили, а отже її обов’язок вас не залишити на старість років і тим більше взяти на своє повне утримання, щоб совість не мучила? І якщо ваша вже доросла дитина має інше бачення цієї ситуації? Тоді як? Я розумію, що повністю забувати про своїх рідних не годиться. Треба ліки, треба продукти і оплатити якусь частку квартплати, бо батьки в життєвих трудностях, чи навіть найняти сиділку, тримати на контролі в телефонному режимі - як почуваються батьки ..це одне...Сісти на сімейній нараді і обговорити, як допомогти їм чи їй. Але якщо це заходить надто далеко, коли весь свій час і всі матеріальні блага починають йти тільки на утримання похилих батьків, або ж ваше бажання переїхати до їхньої родини і і те, що ваша невістка таке рішення не підтримує, бо в цій сім’ї свої плани. Що ви будете робити? Ви, вже будучи на той час мудрою жінкою? Будете продовжувати допікати сина його байдужістю до вас чи може розглянете альтернативні варіанти?

Зауважте, якщо діти піклуються зі своєї власної волі, а не під тиском своїх батьків, котрі зачасто люблять маніпулювати на цьому питанні. Якби ви поступили, коли ваш дорослий син буде розриватися поміж вами і своєю сім’єю, котра не зрозуміє його ’добрих’ намірів вам допомагати? Ви заради своєї благополучної старості готові посприяти розірванню синової сім’ї? І чи відпустите і запевните, що можете обійтися без його нагляду і підтримки?

Считаю что мудрые и дальновидные на старость себе откладывают, если есть такая возможность. Не всегда ситуация складывается таким образом, что родителей нужно перевозить жить к себе. Но помогать, посильно конечно дети обязаны.

Чого ви вчепилися до автора? Чоловік будує будинок для своїх дітей!!! Це для того, щоб його діти не поневірялись в будинках своїх прародичів, не по чужих квартирах. І це доказує, що він не дарма проживає своє життя, а старається дати все необхідне тим, кого народив. І жити в цьому домі повинні своєю сім’ю. Цікаво, а як у інших сім’ях? Бо таке враження, що вас бідолашних так ваші чоловіки зі своїми мамочками застрахали і вдуплили вам що ви ніхто і щоб ніякої феї з себе не воображали. Тому ви й заниженою самооцінкою починаєте схиляти жінку, щоб і вона себе такою почувала. А тут автор не хоче жити як попало і бути ніким..Нічого поганого в цьому не бачу, коли вона бачить себе Королевою.

Підтримую. І я вже своє таке бачення тут озвучувала раніше. Ніхто з ж дорослих вже дітей не вимагає, щоб батьки продовжувати їм допомагати грошима. Просто потрібно і людям похилого віку передивитися свої погляди і в дечому змінитися. Принаймі відкладати на свою немічну старість. І не з докорами до молодшого покоління відноситися, що ті не хочуть виконувати свій обов’язок. А знайти можливість і поговорити з дітьми і внуками, щоб хотіли ви і що можуть запропонувати вас вони...Нічого поганого в тому нема, якщо не в змозі жити на одній жилплощі. Найняти доглядальницю і розглянути варіант з буд престарілих..є зараз купа платних. Не оплачувати лишні квадратні метри, в яких одна людина живе, а постаратись змінити на менше житло, щоб було раціонально. Скандалити сенсу нема, просто треба згідно нового часу і по новому підходити до вирішення цього питання. І проблем не буде. Але докоряти дорослим дітям, що ви щось мені повинні...це не для мене. Я й своїм дітям такого не хочу. Я їм виховую для того, щоб вони мали сім’ї в майбутньому, а не остались прив’язанними до мене.

То хіба ж то сім´я? Я не можу собі уявити, щоб я влаштовувала цирк на дроті тільки тому, що батьки чоловіка не дотягують до моїх ’ідеалів’. І навпаки.
Одне діло, коли батьки влаштовують дорослим дітям ’шкоду’ і чекатють потім допомоги. Друге діло - ненавидіти, не сприймати людину лише тому, що ти сам щось там придумав в довбешці: ’не досягла у кар´єрі нічого, туалет не побудувала, ремонт не робила в своїй хаті, народила дітей не від тих чоловіків, стара курва’.
Ps: То якщо свекруха така погана, батько алкаш...як же вони, маргінали, виховали такого чоловіка, котрому вона народжувала постійно та залізла на шию? Нонсенс.

Я маю надію, що мої діти будуть таки користуватись головою та оберуть адекватного супутника по життю, який не буде гвалтувати мізки на рівному місці. Діти росли в атмосфері сім´ї з обома бабцями та дідами на свята. Тож, дай Бог...

І ви хочете, щоб ваші діти пожертвували всім своїм життям і навіть сім’ями заради вашої старості? Внуків пошкодуйте. Якщо не будете маніпулювати на цій темі, то все і у всіх складеться на краще. Не обов’язково ж всім сісти на кучі і трястись над вашою старістю? Можна і на відстані допомагати. по можливості коштами чи продуктами , сиділку наняти..чи будинок престарілих. Тут як в кого і які забаганки на старості. Зрештою, не допомагайте вже дорослим дітям, щоб потім їм же не докоряти, а відкладайте гроші на свою старість. Ми ж до Європи рівняємось...Ви не задумались, чому багато похилого віку людей стараються обходитись без підтримки вже дорослих дітей і внуків?

’Ніхто з ж дорослих вже дітей не вимагає, щоб батьки продовжувати їм допомагати грошима’.
Честно, я искренне за вас рада, если вьі никогда не видели тех, кто вимагає.

Все хорошо в теории. Моя бывшая сотрудница тоже всегда говорила - никогда не хочу быть обузой своим детям, рассчитывала справляться своими силами. Но... операция, реабилитация, много денег ушло из ее запасов. Только пришла в себя - инсульт и она лежачий инвалид. Ей повезло, что у нее дочь. А если бы был сын и такая невестка как автор? Умирала бы старушка голодной смертью прикованная к кровати.

Так тут не про цирк на дроті...Я наголошувала на тому, що через одностороннє рішення розриваються стосунки в сім’ї дітей. Одна справа, коли мати просить в сина з невісткою допомоги чимось підсобити їй, а не тільки в свого сімейного сина. Бо любі рішення повинні прийматися на сімейній нараді разом. А інша справа, коли мати маніпулює сина тим, що вона його народила і виховала, і він її боржник. Теж саме автор говорить. Чимось допомоги свекрусі-матері, коли це потрібно, вона ж не відмовляється і свому чоловікові не забороняє. Але як люба жінка, вона хоче, що ці елементарні рішення приймались чоловіком не без її відома. А от про те, що молода жінка не має бажання в майбутньому жити разом зі свекрухою, то це її право. Я не думаю, що всі тут жінки, котрі присутні в розмові, всі вони живуть разом зі своїми свекрухами? А знаходити компроміс і порозуміння - кожен з нас це роблять по-своєму.

Ну ви знущаєтесь чи що зі своїми висловами? Цитую: ’Чимось допомоги свекрусі-матері, коли це потрібно, вона ж не відмовляється і свому чоловікові не забороняє’
Ви дійсно вважаєте, що свекруха така гидота, а оцю мальовничу картину писав янголятко? Кому воно там допоможе? Воно саме потребує лікування, бо все ніяк не одліпиться від батьків, тримається за іх гроші та допомогу по дому та з дітьми.

Ну, от. Ви ж самі пишете, що жінка не акцентувала увагу на тому, що дочка повинна її на старість доглянути. Все старалась сама, поки могла. Це багато про що говорить. Дочка жила своїм життям, мати своїм. Нормальні стосунки. Прийшла пора допомогти, коли стосунки взаємовідношення збережені, от дочка поступила по-людські. Але ж тут послухати багатьох, то тільки діти породились, батьки їм щоразу внушають, як ті повинні віддячити за своє народження послугою доглянути.

Можна вас запитатися - ви в якому життєвому статусі перебуваєте на часі: як свекруха чи як невістка?

Вы не поняли о чем я написала. Просто представьте при прочих вводных, что у этой женщины не дочь, а сын и невестка как автор, которой свекруха не нравится просто за то, что у нее тихий характер. Думаете автор ее бы досматривала? Или мужу разрешила бы? Какую сумму разрешила бы она потратить мужу на свою маму? Для меня исход очевиден - голодная смерть неприсмотренной свекрухи. И еще - жизнь не всегда складывается так как планируешь, я бы даже сказала, очень часто не так, любая на чей-то взгляд мелочь может все перечеркнуть.

Мої батьки та свекруха померли за ці останні п´ять років. Остався батько чоловіка, з яким в нас гарні стосунки. Діти дорослі, 20+, живуть за кордоном, мають відносини, не одружені, бо і він і вона йдуть служити до армії (закон зобов´язує).