ЯсноВидящая• 15 января 2021
Хочу поділитися з вами чудовим віршем
Втомившись від шахрайських пертурбацій,
Я б сіла у ізраїльський літак,
Якби тоді… в Жовтневому палаці
Від кулі снайпера не впав юнак.
Я б встала під іспанським небосхилом
Або у Брукліні писала реп,
Якби не хлопчики з підірваного ІЛа,
Які упали у луганський степ.
Я б викладала відео в ютубі,
Гуляючи в гавайському намисті,
Якби рука з наколотим тризубом
Залишилась у парубка на місці.
Я бачу все! Авжеж.. я не сліпа.
Й мені набридли ці пихаті рожі.
…якби ж не жінка... що стояла у стовпа...
В яку плювали люті перехожі.
Як б полетіла, пішки йшла в країну,
Де чисте небо і цвіте мигдаль!!!
...Якби не та зажурена дитина,
Яка тримає татову медаль…
Я б сіла в поїзд, човен чи літак,
За спокій би хапалася руками!
Якби не Горлівка.... і мій земляк Рибак,
За прапор замордований катами.
Я б мала досить часу і зусиль,
Ішла б вперед, хитаючись від кисню…
Якби не впав Сліпак Василь
І снайпер не застрелив пісню.
Втомившись від очікувань і мук,
Занурилась би в хвилі океану....
Але Устим.. мій крихітний онук
Ім’я отримав ще з часів Майдану…
Я б сіла у ізраїльський літак,
Якби тоді… в Жовтневому палаці
Від кулі снайпера не впав юнак.
Я б встала під іспанським небосхилом
Або у Брукліні писала реп,
Якби не хлопчики з підірваного ІЛа,
Які упали у луганський степ.
Я б викладала відео в ютубі,
Гуляючи в гавайському намисті,
Якби рука з наколотим тризубом
Залишилась у парубка на місці.
Я бачу все! Авжеж.. я не сліпа.
Й мені набридли ці пихаті рожі.
…якби ж не жінка... що стояла у стовпа...
В яку плювали люті перехожі.
Як б полетіла, пішки йшла в країну,
Де чисте небо і цвіте мигдаль!!!
...Якби не та зажурена дитина,
Яка тримає татову медаль…
Я б сіла в поїзд, човен чи літак,
За спокій би хапалася руками!
Якби не Горлівка.... і мій земляк Рибак,
За прапор замордований катами.
Я б мала досить часу і зусиль,
Ішла б вперед, хитаючись від кисню…
Якби не впав Сліпак Василь
І снайпер не застрелив пісню.
Втомившись від очікувань і мук,
Занурилась би в хвилі океану....
Але Устим.. мій крихітний онук
Ім’я отримав ще з часів Майдану…
11
0
в мене за трагедію з Боїнгами і одним , і другим ще дуже неприємні відчуття.
Кажуть про збитий в Ірані вже є фільм, показували... але я ще не можу морально його подивитися
Кажуть про збитий в Ірані вже є фільм, показували... але я ще не можу морально його подивитися
То страшні трагедії.
Там така дивина весь экіпаж Зеленський нагородив Героями України.І бортпровідниць і екіпаж.
Там така дивина весь экіпаж Зеленський нагородив Героями України.І бортпровідниць і екіпаж.
застрілений в потилицю Устим
Був захисником Майдану з листопада 2013 року.[1]. 30 листопада був побитий, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Щойно рани зажили, знову поїхав на Майдан[2]. Належав до 1-ї, 19-ї, пізніше 38-ї сотень. 20 лютого 2014 року внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав його, допомагаючи забирати загиблих біля горішнього виходу станцїї метро Хрещатик. Куля ввійшла йому до потилиці, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком.[3][4] Коли його доправили до готелю «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю.
на честь його назвали дитину
чудовий був юнак
Голоднюк Устим в 2011 р. закінчив Львівський військовий ліцей ім. Героїв Крут. Був зразковим ліцеїстом, був хорошим товаришом. 20 лютого я з іншими активістами забирав тіла з Інститутської. Я навіть і не знав, що Устим є на Майдані. Коли ми його підібрали, він вже був мертвим. Спочатку я його і не пізнав, але коли в готелі «Україна» витягнув з його кишені паспорт, то зрозумів, що наша держава втратила свого великого героя. (Телещук Юрій) «
« «Тієї ночі я кричала… Небо падає! Небо падає! Небо падає! Устиме, чому ти не сказав, що впадеш замість неба?! Останнє, що ти написав на сторінці в соцмережі: «Рабів до раю не пускають!». Таких, як ти, Устиме, туди запрошують, Герої потрібні всюди… Сподіваюсь, ми колись зустрінемось! Тримай для нас небо, хлопче! RIP», (Ліда Панків, Фейсбук).
Був захисником Майдану з листопада 2013 року.[1]. 30 листопада був побитий, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Щойно рани зажили, знову поїхав на Майдан[2]. Належав до 1-ї, 19-ї, пізніше 38-ї сотень. 20 лютого 2014 року внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав його, допомагаючи забирати загиблих біля горішнього виходу станцїї метро Хрещатик. Куля ввійшла йому до потилиці, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком.[3][4] Коли його доправили до готелю «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю.
на честь його назвали дитину
чудовий був юнак
Голоднюк Устим в 2011 р. закінчив Львівський військовий ліцей ім. Героїв Крут. Був зразковим ліцеїстом, був хорошим товаришом. 20 лютого я з іншими активістами забирав тіла з Інститутської. Я навіть і не знав, що Устим є на Майдані. Коли ми його підібрали, він вже був мертвим. Спочатку я його і не пізнав, але коли в готелі «Україна» витягнув з його кишені паспорт, то зрозумів, що наша держава втратила свого великого героя. (Телещук Юрій) «
« «Тієї ночі я кричала… Небо падає! Небо падає! Небо падає! Устиме, чому ти не сказав, що впадеш замість неба?! Останнє, що ти написав на сторінці в соцмережі: «Рабів до раю не пускають!». Таких, як ти, Устиме, туди запрошують, Герої потрібні всюди… Сподіваюсь, ми колись зустрінемось! Тримай для нас небо, хлопче! RIP», (Ліда Панків, Фейсбук).
Стих прекрасен, но ощущение, что на костях героев во власть въехали очередные прохиндеи. Обидно, что кто-то жизни не жалеет, а в правительстве до сих пор в подавляющем большинстве люди олигархов и бизнесменов, а не рабочих и пенсионеров
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу