Допоможіть зрозуміти ситуацію

Ми з чоловіком одружені 17років. Він старший від мене на 14років. Маємо двоє діток школярів, хату, машину. Живемо у маленькому районному центрі, де робочих місць немає зовсім. Я працюю. Чоловік був звільнений з роботи ще на час нашого знайомства. Потім відкрили власну справу, якою займався. Ще був інший в нього дохід. Бізнес продали. З того часу він не працює і не планує, як виявляється. Пасивний дохід зменшився. Маємо відкладені заощадження. Він просто їх витрачав. Мотивуючи, що їх не пропиває і треба за щось жити. Я їх забрала. В основному тепер всю сім´ю я утримую. Він спокійно бере в мене гроші. Пробую підшуковувати йому варіанти роботи в сусідніх містах, але він завжди шукає відмазки. Все би ще нічого, але останні 2 роки я відчуваю, що перестала його любити і навіть частково поважати. І він мене дратує. Я не ношу обручку і не хочу її носити. Навіть цілувати його мені не хочеться. Близькість переважно також мені неприємна. Він засидівся вдома. Нічим не цікавиться. Все на моїй голові.
Вчора була кума. Подивилася на все і каже, що шкодує, що колись нас мирила після сварки. Що ми разом не виглядаємо. Я ще в розквіті, а він, як дідок ще й лисуватий. Хоча спортом займається ціле життя, в гарній формі. Видно їй, що дуже мене боїться втратити, але я все на собі тягну. Я ще відносно молода 37р. і в мене життя попереду. А він вже вважає, що на пенсії і йому вже не треба нічого. Ніби по дому мені допомагає. Питала мене, чи з ним і в таких умовах я хочу прожити решту життя. Що я так заженуся. Я на роздоріжжі.... І сама бути не хочу, і з ним бути... Чи я видумую проблеми на рівному місці?