Не можу взяти себе в руки. Порадьте психолога.

Не знаю з чого почати.
Зустрічались рік. Вагітність. Дитина.
Ми були закохані. Після народженння дитини я його зразу ж розлюбила. Пропали  будь-які емоції до нього. Але він мене любив , тому перше я старалась підігрувати  думала вернуться почуття , але ні. Сексу між нами зовсім небуло, перше тому що після родів нехотілось місяців 2 , а потім вже і зявилось сексуальне бажання , але не знаю що стояло на заваді.
 Почались сімейні сварки побутові , потім він став з друзями частіше бачитись - мене це дратувало, потім поїздки на фестивалі - це повязано з його роботою, я ревнувала . Хоча це вже не була нормальна повноцінна сімя.
Два роки ми прожили промучались разом. Ще рік він жив в іншому місті у своїх батьків. Приїжджав до дитини. Далі сварились. Кожен з нас хотів мінімум обовязків і максимум прав по відношенню до дитини. Я багато разів кидалась з крайнощів в крайнощі - то я не дам тобі ніколи бачитись з дитиною , то забарай живи з дитиною а я їду кудись своє життя влаштовувати. За цей час конфліктів він кілька разів він піднімав на мене руку. Взаємні образи. Врешті накопичилось стільки образ в нас , що ми зненавиділи одне одного.
З вересня він зняв квартиру і приходив до сина та забирав його. Сварки продовжувались. Завжди , при кожній зустрічі. Він знайшов тут компанію , і став завичати часто з новими друзями. Я розуміла , що там він може зустріти пасію. Я була до цього готова, так як між нами за три роки ніяких стосунків любовних/інтимних не було і я не хотіла.  
В суботу я прийшла з дитиною до нього , а він каже я не сам двері не відкрию. Я кажу забери дитину у мене справи. Він забрав дитину.  Вчора він видзвонював мене , щоб я йшла до дитини , а я за цілий тиждень вперше пішла погуляти. цілий тиждень я провела з дининою , а він три години посидів і розказує , що втомлений і хоче спати. Тому скориставшись можливість підісрати йому наговорила гадостей , щоб почула дівчина яка була в нього.  
Мене ця ситуація розвеселила. І тут я йду від нього і починаю розуміти , що ніфіга не весело.
Я почала переживати , не їла цілий день. Нічим не займалась і не могла відволіктись. Я не розуміла чого. Я ж його не люблю він вільна людина , і ревності в мене не було - мене факт  їхніх статевих стосунків не засмучував. Але ситуація перетворилась в стресову для мене. Я багато думала - намагалась розібратись в собі.
На наступний день вони вже разом з дитиною гуляли. Я цю дівчину знаю вона ще на початку розійшлась з іншою людиною. Разом вони максимум 2 тижні.

Я обговорила ситуацію з подругою і другом. Вислухала їхнє бачення. І вчора вечером в процесі розмови я розумію яка я була не права - що в основному я провокувала конфлікти , якщо я відчувала  себе  ображеною чи вважала що він повівся несправедливо - намагалась помститись що породжувало нові сварки.
Чоловік  допомагав  з прибиранням , восновному він готував і мив посуд. А я втомлена бо не виспана і з дитиною. Він мене перше терпів любив і сам не рохзумів чого я так себе веду. А я собі все пояснювала і виправдовувала себе що без кохання і емоцій сімя не можлива. Я не цінувала і не розуміла  важливість сімї. А тепер розумію  , що якби не наламала дров то післяродова депресія б колись мене попустила.. вчора я подивилась на ньго очима іншої людини - красивий розумний турботливий батько і т.д.  я зрозуміла що я б хотіла бути  разом з такою  людиною і можу полюбити таку людину. Але всі ці 3 роки я свято вірила , що між нами ніколи не може нічого бути і вернати нема чого і заради чого.  А тепер розумію що він не випадкова людина. треба було вчасно зупинитись. але мною керували егоїзм образи.
Мені потрібна допомога психолога , я стільки часу поводилась як божевільна і всіх мучила.  


вибачте за сумбур і помилки я реву і звинувачую себе.