кому 43-45 лет, вы с ужасом думаете о том что еще пару лет и ...

ну мне в этом году полтос и что? заверяю вас что ничего не поменялось)))

ой

вы видели как он сейчас выглядит ? без слез не взглянешь ...

чтоб поменять мужа

По крайней мере, мы знаем , что употребляемый вами фразеологизм звучит ’по всем фронтам’ , а не ’фронтах’. Ну, это из бросившегося в глаза.

Я и делаю ))) но маршруты выбираешь подстраивась по детей , шмотки то берешь ребенку , ну и сложно быть мамой которая вечером вместо ужина винишко прибухивает с сырком ))) все равно готовить нужно)))

Не факт, к сожалению

Как все люди 50 лет. Нет, лучше, чем остальные - потому что есть миллионы. И тем не пене, они очень изменились. И все меняются. Но каждый про себя думает, что он - исключение. Каждый так думает. Это печально на самом деле.

Вы нас знаете, видели?

Ведь мы живем для того, чтобы завтра сдохнуть
Мы живем для того, чтобы завтра сдохнуть
Най-на-най,
най-на-най

(С)

А зачем муж опять? Почему не жить спокойно одной ?

Спиртное не продают? Знакомая песня

как можно стремиться, если например не вышло родить, а у тех женщин еще все возможно, а ты стремись не стремись...
Мужикам куда легче, у них чаще многое впереди.
А женщинам в 45-50 не только балет и большой спорт заказан к сожалению...

Никогда не задумывалась о своём возрасте. Какая разница сколько, это ж невозможно изменить.

Что, не продали, ото и злая такая? Мое сообщение было адресовано совершенно другой советчице. А с хамками вообще не желаю вести никаких диалогов

Что, правду любим злостью.называть? Мне все равно что вы делаете а что нет, а кто хамка, мне лично хорошо видно

Мне 37 и уже думаю, что еще 2-3 года и ппц...40

А в жизни есть только спорт и родить?Все,край?Вы не одна такая.Срочно переключайтесь с этой дури.Зацикливание до добра не доводит

Життя в 40 дійсно тільки починається. Хоча з вашим песимізмом ви того місця все одно не побачите.
В мене в оточенні майже половина друзів і знайомих змінили род діяльності. Одна подруга відпрацювала 17 років бухгалтером, зараз працює майстром по манікюру. Каже, що все життя хотіла навчитися, а бухом з подачі батьків пішла працювати. Інша в 39 років отримала професію фітнес-тренера, зараз їй 44 чи 45 - крута тьолка з татухами, штангу жме як в молодості ніколи не вміла.
Ще є одна знайома, яка в 40 перенесла клімакс, розлучення, дуже важкий був період, потім проблеми із здоров´ям почалися... Зараз їй 54. З онуком ганяє не вєліку і бігає півмарафони, вже 2 раз їздила в Непал. Отримала диплом... щось там з дієтологією пов´язане, точно не згадаю. Так, раз на півроку курс ін´єкцій, бо хворі суглоби, та й зморшки нікуди не ділися, але живе людина повноцінно, радіє життю. Вона в 30 собі такого дозволити не могла.
Є й такі, які вже ментально на дорозі до цвинтаря - чекають онуків і за кожної нагоди жаліються на магнітні бурі, бо ниють кістки, крутиться голова, ой серце, а ще ціни ростуть і робота задовбала, коли вже там на пенсію ...
Десь в 40 років відбувається переоцінка цінностей, зазвичай це період, коли діти виростають, усі довкола змінюються з віком - дивишся на це і робиш висновки. Але висновки у кожного різні. І ніякого самообману. Якщо людина хоче жити якісно, то це далеко не завжди прагнення наздогнати молодість. Це прагнення втекти від старості, або просто зустріти її достойно. Щоб не бути тягарем дітям, а бути для них гідним прикладом, ну і щоб самим пожити нормально, бо 40-50 - це дуже навіть продуктивний вік. І можна закохуватися, і ставити цілі, мріяти. Просто з віком цілі змінюються, це нормально. Ненормально, коли людина не мріє і не прагне, бо бач дата народження в паспорті не вгодила. Тоді вже ніякої молодості в душі, де ж їй взятися - одна жовч і тирса)))