А ви віддаєте речі які вам дарують, якщо не підійшли назад тому хто дарував?

Віддавати назад дико, але може людині не підійшло і вона вирішила пожаліти ваші гроші, щоб ви цю річ комусь іншому могли віддати/продати? Ви обговорювали прямо розмір/колір?
В нас з родичами прийнято крім конверта дарувати щось, в тому числі з одягу. Але я не дуже позитивно ставлюся до такого, я не балувана, але рідко можна на 100% вгадати з кольором, розміром, фасоном. І мені шкода гроші родичів, бо з радістю користувалася, наприклад, таким же пледом, але сірого кольору і в одязі не люблю голубого та синього кольору, а підбирають під колір очей. Але дякую і переважно користуюся. Мотив чому мені дарують - я переважно в секонді вдягаюся. Але там я підбираю ’свої’ кольори і якість іноді краща. Подвійно обідно - стільки грошей витрачено, а річ не ’моя’. Якщо я дарую щось з одягу, то переважно щось відносно нейтральне - футболки, худі (їх можна вдома носити), піжами, шарф.
Єдиний раз, коли я повернула річ - подруга віддала мені свій проліт, але на мене річ завелика. Але це не був подарунок.

Ми не тільки обговорювали, але я й міряла і показувала все по відеозв´язку.

Дуже дивно.
А якось обгрунтували?
Тобто було тактовно на зразок ’дякую за турботу, але вибачте, носити не будемо, краще поверніть/продайте’ чи повернули мовчки?
В мене бабуся завжди гордо і демонстративно повертала подарунки, але в нас стосунки були натягнуті. Тобто спочатку озвучувала, що хоче білу постіль ’як колись’, я знайшла і купила 2 комплекти, а вона потім повертала назад або озвучувала, що віддасть молодій родичці. Коли пояснювала, що якби знала, то молодій родичці купила б одну постіль, але кращу, іншу і підходящу по віку, то ще й була винна, бо бабусі ’погану’ купила. Ну але це вже вікові заморочки.