Бабульция• 23 декабря 2022
Мучить почуття несправедливості
З приходом війни кардинально помінялося ставлення до деяких людей. Коли дізнаюся, що хтось із друзів-знайомих чоловіків виїхав закордон, або планує виїхати - мене накриває лють. Черговий знайомий чоловіка збирається виїзджати до родини і не збирається повертатися. Чоловік постійно про нього розповідає, а я не можу це все слухати. У нас є можливість виїхати всією родиною, але я була і буду категорично проти. Рідні служать. Як побороти в собі цю ненависть до людей? Мені ж повинно бути все одно до чужого життя? Але сприймається це все як особиста зрада!
показать весь текст
35
858
0
Мой посыл в том что не надо закрывать на такое глаза. И хватит вымешать злюсь на простых людей. Хватит уже не на часи. Надо в первую очередь разбираться с такими слугами народа а потом уже с простыми людьми
3
Давайте ви не будете заїжджати. Ваш посил досить прозорий - краще бути з ногами, чим ким завгодно без. Дякую за посил. Я то всю заскріню і на передову, людям, які там і без ніг уявіть собі воюють, на протезах. Нехай почитають слова вдячності від вдячних громадян
1
2 часа как не свою бубочку спать укладывать собрались, но мысли о чужих донатах, налогах, квартирах, поступках, мужьях, решениях с кого спросят, кого вернуть, кого штрафовать, кого ждут, кого не ждут, не дают вам ни жить ни дышать)
Все вас беспокоит,и все у посторонних.
Вы завтракать хоть успеваете с таким количеством не своих вопросов)
Все вас беспокоит,и все у посторонних.
Вы завтракать хоть успеваете с таким количеством не своих вопросов)
3
Збиралася, але денний сон з бубочкою призводить до безсоння вночі. Слава богу і тим хто на передовій що є чому переживати. Бо якби всі були як ви - нікамунічєгонєдалжна - то вже б і переживати не було за що.
Да все уже увидели, то именно должны вы.
Совать нос туда, куда ва никто не зовет.И заниматься обсуждениями того, где ваше мнение никого не интересует.
Совать нос туда, куда ва никто не зовет.И заниматься обсуждениями того, где ваше мнение никого не интересует.
2
Не вам.Человеку, который пишет на украинском, отвечу на украинском.
У вас , извините, только его дискредитация.
У вас , извините, только его дискредитация.
5
Оце ви дарма. Це відомий в моїх краях криворізький суржик, на якому розмовляють і мої браття. Напишу їм, що на думку, савєтчіц, вони дискредитують тим всу)))
Звідки ви взагалі знаєте, що саме роблять мої рідні. Або що роблю я. Про такі речі не кричать в інтернеті. Зате є купа знайомих, чий чи не єдиний внесок - набухатись по вихідніх «за найшвидшу перемогу».
Давайте трохи спустимося на грішну землю, від демагогії до реалій.
Ви назвете мене порохоботкою та ким завгодно, але мені все одно. Просто ситуація.
Є в мене вже колишня приятелька. Горлянку мені ледь не гризла за те, що я з «партии вайны». Загравала з росіянами (робота, дружба) та готувалася побачити мир у очах кремлівської криси. Я взагалі за останні роки тупо вигоріла зсередини через таких як вона, не єдиний випадок. Бо коли попереджала, що з українцями робитиме русня, то мені з піною біля роту намагалися довести, що я хвора фантазерка. Якраз я чітко розуміла реальність, поки такі перебували у світі рожевих поні.
Тож, за кордон вона з дитиною виїхала митєво з як тут люблять говорити «безпечного регіону». Але стала типу патріоткою, русня вже вороги, «несподівано». Аж за два тижні почала психувати через спроби обговорити з нею новини з фронту, бо в неї «психіка не витримує». Далі. Облік. Який облік, в неї ж маленька дитина, життя попереду. Це я можу воювати, бо діти дорослі, он нехай моя донька кидає все та повертається з-за кордону, де живе не перший рік, та йде на облік, в неї ж навіть дітей немає.
Повертатись знайома звісно не поспішає. Я не засуджую, не дивлячись ні на що.
А от вашу енергію краще в іншому напрямку.
А я вже кажу як є. Видно, що ви молода ще, багато чого зрозумієте, це прийде згодом.
Я розумію ваші почуття, проте у вас аж занадто категоричності.
Ну то почніть із себе, засуньте свою тонку душевну організацію подалі та йдіть до військомату, на власний досвід переживіть це пекло, а потім розповідайте іншим, чиє життя важливіше.
Ви чомусь не пропонуєте запхати в дупу тонку душевну організацію «елітним» втікачам, хто «готував» країну до війни, аж гай шумів, онукам розкошувати вистачить. Чому? Чому ви не бачите інших проблем, що в жодному разі не наближають нас до перемоги, вас хвилює лише те, чи тримає в руках зброю мій син, брат, чоловік.
Давайте трохи спустимося на грішну землю, від демагогії до реалій.
Ви назвете мене порохоботкою та ким завгодно, але мені все одно. Просто ситуація.
Є в мене вже колишня приятелька. Горлянку мені ледь не гризла за те, що я з «партии вайны». Загравала з росіянами (робота, дружба) та готувалася побачити мир у очах кремлівської криси. Я взагалі за останні роки тупо вигоріла зсередини через таких як вона, не єдиний випадок. Бо коли попереджала, що з українцями робитиме русня, то мені з піною біля роту намагалися довести, що я хвора фантазерка. Якраз я чітко розуміла реальність, поки такі перебували у світі рожевих поні.
Тож, за кордон вона з дитиною виїхала митєво з як тут люблять говорити «безпечного регіону». Але стала типу патріоткою, русня вже вороги, «несподівано». Аж за два тижні почала психувати через спроби обговорити з нею новини з фронту, бо в неї «психіка не витримує». Далі. Облік. Який облік, в неї ж маленька дитина, життя попереду. Це я можу воювати, бо діти дорослі, он нехай моя донька кидає все та повертається з-за кордону, де живе не перший рік, та йде на облік, в неї ж навіть дітей немає.
Повертатись знайома звісно не поспішає. Я не засуджую, не дивлячись ні на що.
А от вашу енергію краще в іншому напрямку.
А я вже кажу як є. Видно, що ви молода ще, багато чого зрозумієте, це прийде згодом.
Я розумію ваші почуття, проте у вас аж занадто категоричності.
Ну то почніть із себе, засуньте свою тонку душевну організацію подалі та йдіть до військомату, на власний досвід переживіть це пекло, а потім розповідайте іншим, чиє життя важливіше.
Ви чомусь не пропонуєте запхати в дупу тонку душевну організацію «елітним» втікачам, хто «готував» країну до війни, аж гай шумів, онукам розкошувати вистачить. Чому? Чому ви не бачите інших проблем, що в жодному разі не наближають нас до перемоги, вас хвилює лише те, чи тримає в руках зброю мій син, брат, чоловік.
5
Никого не интерсует ваш широко известный в узких краях.
Но назвать это украинским-неуважение к языку.
Но назвать это украинским-неуважение к языку.
3
Крім того що майже вся моя рідня на війні, ще й маю йти до воєнкомата. Мені чесно все одно хто замінить моїх рідних в окопах - син Порошенка, сам Порошенко чи хтось із порадниць. Головне щоб відбулася нарешті ротація. Бо то знущання над людьми - так довго їх там тримати.
А я не про ВСУ.Я про вас.
У вас не выйдет манипуляция.
Учитывая, что предыдущие темы вы писали на русском языке, то все ваши посты в этой теме могут расцениваться исключение как глум над державною мовою.
У вас не выйдет манипуляция.
Учитывая, что предыдущие темы вы писали на русском языке, то все ваши посты в этой теме могут расцениваться исключение как глум над державною мовою.
4
Ще запитання: якщо людина давно не збиралася жити в Україні, виїхала або готувалася до виїзду до війни, не має ані нерухомості, ані активів в Україні, назвіть хоч одну причину з точки зору моралі (не закону та обов‘язків), чому вона ціною свого життя має захищати життя тих, хто лише тренується в теоретичних дописах, але сам воювати не збирається? Вам чомусь не подобається пропозиція стати до зброї самій, бо знайдеться тисяча причин цього не робити, правильно?
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу