Якщо сподобалося працювати на простій роботі?

Бухгалтер трохи ненормальна професія, по-різному, звичайно буває, але трохи схиблені люди по роботі. Пс: я теж бухгалтер і розумію про що ви написали, просто якось важко, щось змінити, коли ти 15 років тільки в цьому варишся

мозок відпочиває вночі, а удень йому корисно працювати, мабуть

Из своего опыта скажу, вы просто устали, через какое то время захотите вернутся в профессию.

Я переїхала в іншу країну в об´єктивно не могла одразу працювати бухгалтером , пішла хоч кудись , і , неочікувано , мені сподобалося

Він працює -вчить мову , але цифрами і промахами інших вже не заморочується

Я планую піти на курси і працювати за спеціальністю , але поки що сама цей момент відтягую

Это усталость. Сама иногда хотела просто на выкладку товара или какую то физическую монотонную работу.

Погоджуюсь. Невдячна робота. Я би теж з радістю змінила на щось менш відповідальне, а то нерви вже здають.

В мене є знайома, яка працювала головним бухгалтером, змінила професію кардинально, тепер флорист. Гроші ті самі, нерви впорядку, виглядати стала дуже гарно, виспана без кругів під очима, як у панди. 😉

Укачали вас цифры за эти годы)
Может эта работа для вас и лучше пока) а дальше видно будет
Удачи вам во всех начинаниях!

Я вас отлично понимаю, та же история в украине глав.бух, тут мастер маникюра...хочу за циферки опять, мозгами работать.
Хотя первое время меня перло, что думать не нужно.

Автор, тут вам мабуть всі бухгалтера і будуть писати)
Бухгалтер першої категорії,13 років, ще перед війною почала планувати що восени звільнюся, дах не витримував..трансфертне ціноутворення, податкова зі своїми ланцюжками і зняттям податкового кредиту..
З початком війни не працюю там.. подзвонила начальнику свого матеріального бюро- роботи менше, але і люди виїхали..от наче ностальгія за атмосферою в нашому кабінеті..послухала я її і подумала- як добре що я там не працюю, просто тебе як лимон вичавлюють і все

У меня подруга учитель начальных классов-воспитатель, прекрасно с детьми ладит, терпеливо доносит информацию, заинтересовывает - у нас 4 детей на двоих:)) и за 30 лет дружбы у меня была возможность убедиться в ее педагогических талантах ...проработала на учительской ниве 10 лет, к 30 ушла в декрет, еще один, потом просто не работала...после 40 пошла посудомойкой, теперь на заводе на линии стоит - безалкоголку разливает. Хотя учителем или воспитателем ее возьмут аж бегом - их всегда нехватка. Не хочу говорит, ответственноости и всего вот этого...

Это просто выгорание. Я так когда-то ушла из одной направления в другое, аж радовалась, что это все больше меня не касается. А через 2 года вернулась, оказалось, что в менее напряжном направлении мне очень скучно. Вернулась с удовольствием и не пожалела. И проработала 5 лет, пока не уехала из страны.

В Україні я працювала менеджером з продажу. Що я вас скажу це важка робота, робота з людьми . Я не мала вихідних, тому що завжди на телефоні, я не мала відпустки, я не мала лікарняних, тому що і хвора працювала з дому за ноутбуком і на дзвінках. Тримала мене там лише зарплата, хоча декілька разів планувала звільнися бо нерви не витримували. З березня за кордоном. Робота в колективі, але не з клієнтами. Я свою роботу зробила і в 14.00 я вільна. Я перестала сіпатися від телефонних дзвінків, я перестала ночами прокручувати в голові діалоги з клієнтами. Я віддаю час своїм дітям. Я не хочу повертатися на таку роботу, яку я мала в Україні. Мені подобається почувати себе вільною.

Працюю зараз заступником директора в супермаркеті, веду бугалтерію. Мені 27 років скоро буду кидатися на людей, заморена постійно, не хочу бачити людей. Хоч і працюю позмінно 4 через 4 4,5 роки, чекаю закінчення війни або якогось покращення щоб підти на звичайну роботу, бо ця мене скоро доб’є((( Уявляю як Вам 15 років було(

Мабуть це тільки на початку буде так, робота з людьми в торгівлі дуже важка, працюю заступником керуючого в супермаркеті 4,5 роки, було три спроби звільнитися, але обставини такі що поки треба працювати.

В мене з клієнтами лише формальне спілкування , якщо будь-які непорозуміння , то цим займаються інші люди

А від викладки і ящиків спина болить і все тіло(

16 лет проработала бухгалтером от кассира до бухгалтера на участке, сейчас за границей работаю в отеле, я сначала думала, что у мне показалось))), мне нравится, мне легко, хоть не физически, я реально отдыхаю, хотя работа, не требует ума и таланта. А прочитав комментарии коллег бухгалтеров, понимаю, что я реально устала, все время цифры, боязнь, что-то начислить неправильно, перечислить не туда (

Иногда полезно переключиться, не на постоянной основе. Любая работа тяжёлая.

Ну тоді легше, просто в мене чомусь на роботі спершу касири вигрібають а потім кличуть старшого, ну люди в нас такі)

Я в собі поєдную зараз фізичну роботу і розумову, так склалося що в компанії почали економити і заставляти нас керівників виконувати роботу продавців, все ж таки розумова робота легше, бо від фізичної інколи немає сил встати зранку.

Ну может хоть к продавцам отношение поменяете. А то мне их жалко в отличии от руководства.

Я не бухгалтер, але теж поділюсь.
Працюю інженером-проектувальником вже близько 10 років. Теж дурна робота, постійні видумки замовників і перевіряючих органів, а ще ж це все в якомусь шаленому темпі де важливо і терміново абсолютно все, і видати потрібно було ще вчора.
В березні взагалі були фактично без роботи, з квітня почали якось дистанційно організувпии робочий процес, а вже в травні повноцінно вишли на роботу в офіс. Яка я була тоді рада, бо за той місяць-півтора в мене ледь дах не поїхав від безділля. Таке було щастя повернутись за своє робоче місце і закопатись в гору роботи, напевно це було якесь оте відчуття ´все як раніше´.
Але зараз мені просто хочеться плюнути на те все, виключити робочий комп і більше взагалі ніколи цим не займатись.
Шалені темпи роботи і ненормоване навантаження просто знесилює і відбиває будь яке бажання ще колись цим займатись. Я прекрасно розумію оце описане вами ´як вижатий лимон´.
Загнати тих хто може робити це якась дуже розповсюджена практика роботодавців, нездорова і ненормальна практика. В моєму напрямку навіть одразу в оголошеннях про вакансії про такі умови роботи пишуть, завуальовано, але людина зі сфери і з досвідом одразу це розуміє. Жаль, що ми в переважній більшості на це ведемось і терпимо аж поки зовсім не накриє і не ´зламаємось´

Я вам больше скажу- мне уборщицей в отеле понравилось работать. Работа, на которой просто невозможно допустить ошибку, сорвать сроки, кого-то подвести или оставить недовольным... Мой личный дауншифтинг и дзен.

оо, как я понимаю Вас, 11 лет опыта, о бухгалтерии я мечтала с детства и после стольки лет выгорела. 4 года назад переехала в Польшу, естественно бухгалтером работать не смогла. Пошла официанткой в отель, тоже не мёд, но как написали, дверь закрыла и работа осталась на работе. Это самое лучшее что было со мной, но случился ковид. Пробовала потом работать официанткой и менеджером по продажам, но то фирма прогорит, то опять ковид и меня увольняли, очень растраивалась по этому поводу. Ну и и что пришлось опять идти в бухгалтерию. Взяли меня уже в 5 фирм и я уже выбирала где работать.Вот работаю, почти год. Международная корпорация, сижу сутками, вспоминаю ту работу официантки. И хочу сменить, но больше ничего не умею делать. Пообовала курсы айтишные, но не тяну, тяжело.