Обмежувати себе і дітей у маленьких радостях, тому що війна

Нестача фінансів. Чоловік крутиться по троху, я в декреті з дітьми. Інколи підробляю ночами в Інтернеті.
Більшість фінансових питань вирішує чоловік (їжа, комуналка, ліки), але, зважаючи на нашу фінансову ситуацію, все скромно. Я купую або оплачую щось, що, скажімо так, вибивається з бюджету (типу сходити раз на декілька місяців у кіно, в пекарню, купити дітям іграшку не на свято). Діти дуже хочуть поплавати у басейні. Є приватний басейн з парною, який можна орендувати на декілька годин. Ціна питання 1600 грн.
Я запропонувала чоловіку піти з нами, так як басейн розрахований на перебування до шести осіб. Він як почув - почав підскакувати, що як у мене є «зайві» дві тисячі - я можу купити за них продуктів чи оплатити комуналку. Розпочав лекцію про те, що зараз війна, що зараз не до таких покупок, що це - викинуті гроші. Моі слова на те, що війна на роки може бути, а яке то взагалі життя, якщо навіть ті нещасні 2 тис не можемо виділити, щоб порадувати дітей - все мимо для нього.
Нікуди не йдіть, давайте будемо сидіти страждати. При тому що це не такі кошти, які суттєво міняють фінансову ситуацію. Він на минулому тижні деталь від авто, яка йому не потрібна, продав за 6 тисяч. А міг би і не знайти на неї покупця і вона б так і ржавіла у гаражі, і цих 6 тис він не поклав би на картку.
Цікаво погляд зі сторони не на конкретну ситуацію, а загалом: не радувати себе, обмежувати по максимуму, чекаючи, що закінчиться війна і тоді заживемо! Хоча на моі питання : «а що зміниться? Треба буде так само працювати, і ціни нижчими не стануть» - чоловік відповіді не має