Сирія - чи чекає нас те саме?

Десять років тому сирійці вийшли на вулиці вимагати демократії, але отримали війну і зруйновану країну під владою колишнього авторитарного правителя.

Конфлікт, у який вплуталися інші країни Близького Сходу, Росія, Туреччина і Захід, переріс у найгострішу гуманітарну кризу сучасності. На полі бою наразі затишшя, але головне питання залишилося невирішеним: хто і як здатний зупинити перетворення Сирії на Північну Корею на Близькому Сході?

Конфлікт фактично заморожений, з березня минулого року бойові дії майже не ведуть. Але допоки немає політичного врегулювання, не можна вважати війну завершеною.

Попри те, що Асад повернув контроль над більшою частиною Сирії, назвати його переможцем можна лише з застереженнями.

Асад контролює дві третини сирійської території (для порівняння - у 2013 році під контролем Асада перебувала одна п´ята країни), зокрема усі вісім головних міст - Дамаск, Алеппо, Хомс, Хама, Латакія, Тартус, Дераа і Дейр-ез-Зор. На цих територіях проживає приблизно 12 мільйонів людей із 17-мільйонного населення повоєнної Сирії. Ще майже 7 мільйонів сирійських біженців розкидані по різних країнах світу.

Решта країни поділена на три частини - північний схід перебуває в руках курдської коаліції, яку підтримують США. Це приблизно чверть країни і 80% усіх природних ресурсів. Північний Захід контролюють повстанські угруповання, пов´язані з Туреччиною, - територію на захід від Алеппо і ділянку кордону від Тель-Аб´яд до Рас ель-Айн. В Ідлібі досі залишаються повстанські сили, серед яких джихадисти угруповання "Хайат Тахрір аш-Шам", пов´язаного з "Аль-Каїдою". Там же присутні і турецькі сили.
Як зазначає експерт Вашингтонського інституту і доцент Ліонського університету Ліон-2 Фабріс Баланш, Асад майже не контролює кордон - лише 15% сухопутного кордону підконтрольні сирійській армії, решта - в руках зовнішніх гравців. Те ж саме відбувається з морськими і повітряними кордонами.

"Попри періодичні публічні заяви про завоювання усієї Сирії, Дамаск, схоже, згоден підкоритися грі іноземних держав і зберегти обмежений суверенітет над зменшеною територією протягом тривалого часу. Навіть якщо американські війська повністю підуть зі сходу, країна залишиться в руках країн, задіяних у врегулюванні конфлікту в рамках Астанинського процесу, - Росії, Туреччини та Ірану, - тому в Асада немає вибору в цьому питанні", - вважає експерт.

Війна в Сирії триває так довго з кількох причин, але одна з головних - залученість до конфлікту міжнародних гравців. Доля Сирії давно не в руках сирійців, а ключі до вирішення конфлікту ділять між собою зовнішні сили.

Те ж саме відбувається на сході Сирії, де крім американських військ присутні й турецькі, й російські військові, відповідно будь-яке зіткнення в цьому регіоні загрожує перерости у відкритий конфлікт між цими провідними світовими і регіональними столицями, що наразі не вигідно нікому.

Виходи два - або дипломатичне врегулювання, або заморожування нинішньої ситуації на довгі роки.

Чому почалася війна?
Від антиурядових протестів "Арабської весни" до міжнародного конфлікту

"Свобода, геть режим, твоя черга, доктор", - такий напис залишили на стінах своєї школи в сирійському Дераа кілька підлітків, окрилених падінням режимів у Тунісі, Лівії та Єгипті. Натяк на президента Башара Асада, офтальмолога за фахом, зрозуміли всі. Школярів таємна поліція схопила майже одразу, в місті на кордоні з Йорданією спалахнули стихійні протести.

Одночасно протестна хвиля піднялася і в інших містах - Дамаску та Алеппо. Люди вимагали реформ і звільнення політичних в´язнів, протестували проти корупції та бідності.

"Почуття власної ГІДНОСТІ - ось що змусило багатьох сирійців вийти на вулиці. Вони довго стежили за тим, що відбувається в Тунісі та Єгипті, і зважилися", - згадує сирійська письменниця Рима Алаф.

Джерело: https://www.bbc.com/ukrainian/features-56392809