Яка ж я дура)

Живемо у батьків чоловіка від початку війни, мама там огонь, канєшно "свекруха" з великої букви, всі дурні і вона один янгол серед нас. Ми б зразу орендували квартиру, але фінансово не тянули та і зараз те ж саме, до війни було все по іншому( я думаю ви і так розумієте. І тут скандал, уже чололовік не витримав, зірвався. Щоб ви розуміли вона з тих людей яким кажеш раз 10, а вони тебе не чують, роблять по своєму. І що саме головне посварились вони а вигрібала я, наслухалась про себе що хоч. В сльозах уїхали на дачу, далеко за місто. Почали шукати квартиру, хоча чоловік вмовляв не спішити бо ще є борги і потрібно перше стати на ноги, але я уперлась, і всетаки знайшли однокімнатну, сподобались хазяйці, ми з нею гарно поладили, і тут день Х переїзд і до мене доходить "а платити як?" "а що залишається на прожиток? " поговорили з чоловіком і вирішили перше закрити борги, лише потім оренда. Поки ще цю неділю на дачі, і я починаю жаліти що все-таки не зїхали))) ну дура, що тут скажеш. І власниця, ще казала, якщо надумаєте то звоніть, я б хотіла щоб ви у мене жили з дітками, і мене аж крутить, блін. Свекруха обрадувалась що ми не їдемо, розплакалась, почала обіймати мене і чоловіка, ніби нічого не було. І сижу я біля розбитого корита, і думаю, а чи не буду я жаліти! І то чоловік підтримував, а тепер коли я дала слабинку, категорично проти квартири