Дуже багато людей зі зброєю. Це наша ревльність і це буде ще довго. Але за рік війни в мене досі підкошуються ноги. Я і раніше поліцейських боялася, бо в них є зброя, а зараз ще військові з автоматами. В метро, біля посольств, і проосто йдуть у своїх справах. В магазині побачивши військового з автоматом, я просто втратила свідомість. Там взвгалі некрасива історія була: і я добре забилася і товар полетів з поличок.
Які ви знаєте методи подолання зброї?
Зверталася до безкоштовного психолога, з центру психологічної підтримки для киян. Психолог не вбачає в цьому проблему і порадила виїхати в якесь глухе село, де мінімум людей. Так собі порада.
Може у вас є якісь думки з цього питання?
Які ви знаєте методи подолання зброї?
Зверталася до безкоштовного психолога, з центру психологічної підтримки для киян. Психолог не вбачає в цьому проблему і порадила виїхати в якесь глухе село, де мінімум людей. Так собі порада.
Може у вас є якісь думки з цього питання?
33
0
В обморок от военного? А обстрелы вы как переносите, норм?
Мне от вида наших военных наоборот спокойней становится.
Мне от вида наших военных наоборот спокойней становится.
15
Ви не боїтесь самої зброї,як об´єкта. Ви боїтесь саме того, що вона може вам зробити: скалічити або вбити . Це страх смерті. Треба працювати з саме з цим.
4
Мне тоже жутко, но посмотрела и пошла дальше, и даже иногда кажется, что мне в спину будут стрелять. Ужас) но это буквально, 30 секунд
3
немного пугают только огромные орудия..ехать по дороге, когда тебе в лобовое стекло смотрит дуло какой-то ’пушки’ не особо приятно. Но реальность такова, надо с ней жить
3
Звідки мені знати, що у нього в голові? І зараз не переклине і не почне всіх обстрілювати.
В Києві обстрілів не було. тільки прилети ракет. А іх не видно. Чути тільки бах. Це легше сприймається, коли не бачиш.
В Києві обстрілів не було. тільки прилети ракет. А іх не видно. Чути тільки бах. Це легше сприймається, коли не бачиш.
3
Пробувала зяти до рук. Навідь без стріляння сталася істерика. І бальше я не поверталася до цього питання. Поліцейських старалась обходити, або ’не помічала’, тобто усіляко перемикала увагу.
А зараз вже сили скінчилися перемикати.
А зараз вже сили скінчилися перемикати.
А мужик стоящий рядом с бутылкой пива вас не страшит? Не боитесь, что его перемкнет и он вас бутылкой по голове треснет?
9
Скоріш за все. Але для цього потрібно найти нормально психолога, а це все витрати, які зараз не на часі. З безкоштовним психологом не повезло.
Ні. у мене картинка добу може триматися. А коли не одноразово за день ббачиш, то до вечора вже здається, що я в оточенні озброїних людей. Але це прояви моєї підсвідомості.(((
Скорее наоборот. Ощущение безопасности от оружия. Присматриваю себе, дело за разрешением осталось. Пока хожу с мощной пневмой в сумочке, и облизываюсь на хороший бесконтакттный парализатор, но цена кусается. Травмат дешевле.
1
Отож і я думаю, як його зробити, щоб спокійно жити в цій реальності. За рік, тільки більша втома від спроб, а результат ще гірший.
Ні. Пяного я боюсь. Але там можна допустити варіант, що реакція буде не та у мужика і в мене вистачить сил його звалити. Людина зі зброєю завжди має перевагу і силу.
1
Ответ дляForever_young
Я нормально реагирую на военных..а вот звуки прилетов и пво
А в мене навпаки. Прильот - це вже завершена дія. Бах і пішов собі далі. А людина зі зброєю ще може встигнути тебе розстріляти в упор. звідки знати що в нього в голові?
2
А откуда вам знать, что человек рядом не возьмет с полки нож и не прирежет вас? Вероятность такого исхода выше, чем военный просто так начнёт стрелять. Потому что психов очень много ходит по улицам .
2
Зараз ми говоримо про зброю яку я бачу. А коли я не бачу ножа, то чого мені боятися?
Так вірогідність є, але...
Так вірогідність є, але...
1
Та не треба психолога)
Записатись до тиру, чи на стрельбища з інструктором. Спочатку у вас буде страх, а згодом адреналін і кайф від зброі в ваших руках.
Я теж колись боялась. А спробовала Ак (автомат), одиночними не могла поцілити, ввімкнули мені постріли чергою, без перерви. То кайф. І куди страх подівся?)
Вибачаюсь за суржик, я вчуся мові але принципово не користуюсь т9)
Записатись до тиру, чи на стрельбища з інструктором. Спочатку у вас буде страх, а згодом адреналін і кайф від зброі в ваших руках.
Я теж колись боялась. А спробовала Ак (автомат), одиночними не могла поцілити, ввімкнули мені постріли чергою, без перерви. То кайф. І куди страх подівся?)
Вибачаюсь за суржик, я вчуся мові але принципово не користуюсь т9)
1
Нож лежит на соседней полке в супермаркете. Подходи и бери. Вы же от вида ножа штаны не обсыкиваете? Обратитесь к платному психологу , если с бесплатным не повезло
1
Може і вчитеся, але як на мене я суржика не знайшла. Дуже пристойний рівень української.
Я ходила до тиру, ті що в парках розваг. Головою все розумію, що там точно не бойове, а пересилити себе нге змогла. На це потрібна сила волі, щоб себе пересилити. Можу плакати, істерити. втратити свідомість, але пересилити себе не можу(((
Я ходила до тиру, ті що в парках розваг. Головою все розумію, що там точно не бойове, а пересилити себе нге змогла. На це потрібна сила волі, щоб себе пересилити. Можу плакати, істерити. втратити свідомість, але пересилити себе не можу(((
+++ именно так! Я недавно у нас в центре видела, как женщина лет 60-65 спокойно шла по улице, переходила дорогу по зебре и орала как резаная. Идёт и орёт на всю улицу, вот как дети маленькие кричат, она похоже, только громче .. бррр
1
Орудие моя слабость . Но это с малого детства . Я бы вам посоветовала с близким человеком , которому доверяете пойти в обычный тир ( где игрушки ) . Потом в стрелковый ( ибис ) . Падать в обморок от оружия в наше время это плохо . Надо перебороть себя . Я когда преодолевала страх высоты ( а я и лампочку не могла вкрутить ) то купила специально квартиру 2 этажную на высоких этажах . На просмотре квартиры я на коленках по ступенькам залазила на просмотр 2 этажа с воплями , криками и полуобморочным состоянием .
1
Извините, упасть в обморок от вида автомата?
Не знаю даже, поможет ли тут терапия
Вам может правда лучше жить вдали ото всех, в тихом уютном лесу 🤷♀️
Не знаю даже, поможет ли тут терапия
Вам может правда лучше жить вдали ото всех, в тихом уютном лесу 🤷♀️
Ага, і діти хай тут зі мною живуть. Ходять до школи в сусіднє село. )))
Затишне село в лісі - це взагалі незрозуміле для мене словоспоучення.
Малолюдна місцевість і приватні будинкі - для мене не можливі. Це вже друга форма страху, для якої є альтернатива - багатоповерхівка.
Затишне село в лісі - це взагалі незрозуміле для мене словоспоучення.
Малолюдна місцевість і приватні будинкі - для мене не можливі. Це вже друга форма страху, для якої є альтернатива - багатоповерхівка.
Ну звичайний тир з іграшками був. Закінчилось тим,Ю що мене трясло. Більше я туди ні ногою. І в парку коли бачу - завжди намагаюсь обійти, чи дивитися в інший бік.
Хоча розумію, що ця зброя точно не причинить зла. Але воно має вигляд зброї.
Хоча розумію, що ця зброя точно не причинить зла. Але воно має вигляд зброї.
а від вигляду маленького павука? Фобії вони такі, ще й не так буває) І терапія звісно з цим працює.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу