Броніки для Моніки• 12 марта 2023
Як змінилося ваше життя за останній рік?
Задумалася настільки все неочікувано вийшло , рік тому життя було повністю налагодженим і передбачуваним , а потім змінилося абсолютно все. Як у вас? Не про внутрішні почуття, а саме конкретні речі - місце проживання , робота , сім´я і т.д.
147
0
У мене все добре. Слава Богу, що всі живі.
Протягом року приходилось виїхати з Миколаєва у Львів. Але пройшов рік і ми повернулись додому, повернулись вже вагітними (4 роки безпліддя).
Дякую нашим героям, що було куди повернутись.
Протягом року приходилось виїхати з Миколаєва у Львів. Але пройшов рік і ми повернулись додому, повернулись вже вагітними (4 роки безпліддя).
Дякую нашим героям, що було куди повернутись.
97
Ну, ровно год назад ни о каком предсказуемом состоянии не могло быть и речи. Лично я поменяла все кардинально, в новой стране, с новой работой, что будет дальше- пока вопрос.
8
Зараз повернулись додому і в основному усе як і було
Тільки болячок, сліз та нервів ще більше стало в кілька разів
Тільки болячок, сліз та нервів ще більше стало в кілька разів
10
Русофобія була і буде, ненавиджу.
Харків - Закарпаття- Італія -Львів (зараз тут), після закінчення війни або як більш- менш стане тихо, то Київ.
У мами житло було в Ізюмському районі, наразі наполовину знищене і заміноване.
Знайшла нових друзів, а багато знайомих, з ким доводилось у минулому житті (до 24.02) спілкуватися «раді прілічія» - відсіялись, чому і рада. Деякі відносини збереглись, це люди однодумці. Деякі, нажаль, загинули
, це дійсно достойні люди, в смерть яких до сих пір не можу повірити(
Харків - Закарпаття- Італія -Львів (зараз тут), після закінчення війни або як більш- менш стане тихо, то Київ.
У мами житло було в Ізюмському районі, наразі наполовину знищене і заміноване.
Знайшла нових друзів, а багато знайомих, з ким доводилось у минулому житті (до 24.02) спілкуватися «раді прілічія» - відсіялись, чому і рада. Деякі відносини збереглись, це люди однодумці. Деякі, нажаль, загинули
, це дійсно достойні люди, в смерть яких до сих пір не можу повірити(
31
Все змінилося кардинально. В тому році була в декреті з дитиною вдома. Зараз за кордоном, працюю, знов будую кар´єру. З чоловіком відносини на відстані тепер
5
с одной стороны не особо. Ну кроме урезаной ЗП, детей и мужа на дистанционке.
Но с другой - нет никакой уверенности в будущем, живу одним днем, планов никаких.
узнала глубину своей ненависти.
Но с другой - нет никакой уверенности в будущем, живу одним днем, планов никаких.
узнала глубину своей ненависти.
16
Якщо про конкретні речі, то нічого не змінилось, бо я вдома, робота є, і в чоловіка також. Але відчуття і стан змінились дуже і я не знаю, чи оговтаюсь колись. Живу і наче не живу, немає відчуття життя, щастя, якихось емоцій, живу просто як механічний робот.
28
Якщо брати критерії які ви написали, то ніяк. Мені мабуть пощастило, бо я в Києві. Працюю, не виїжджала ні на день, сім´я при мені.
2
У зв´язку з війною змінилося не надто критично - живу вдома і у відносній безпеці, але матеріальне становище погіршилося, знайомі і родичі на фронті.
Але бабуся злягла і тепер лежача, мама серйозно захворіла, але поки обстежується і нема остаточного діагнозу. Хочеться прокинутися.
Але бабуся злягла і тепер лежача, мама серйозно захворіла, але поки обстежується і нема остаточного діагнозу. Хочеться прокинутися.
2
Я потеряла всё имущество, но все родные живы и вместе со мной изменили место жительства. В свою прошлую жизнь вернуться бы не хотела, хотя жили в достатке, но приходилось стльно напрягаться для этого. сейчас мне намного комфортнее, я за этот год много переосмыслила - было на это много времени.
13
Ответ дляОгірок та Помідорчик
Русофобія була і буде, ненавиджу.
Харків - Закарпаття- Італія -Львів (зараз тут), після закінчення війни або як більш- менш стане тихо, то Київ.
У мами житло було в Ізюмському районі, наразі наполовину знищене і заміноване.
Знайшла нових друзів, а багато знайомих, з ким доводилось у минулому житті (до 24.02) спілкуватися «раді прілічія» - відсіялись, чому і рада. Деякі відносини збереглись, це люди однодумці. Деякі, нажаль, загинули , це дійсно достойні люди, в смерть яких до сих пір не можу повірити(
Харків - Закарпаття- Італія -Львів (зараз тут), після закінчення війни або як більш- менш стане тихо, то Київ.
У мами житло було в Ізюмському районі, наразі наполовину знищене і заміноване.
Знайшла нових друзів, а багато знайомих, з ким доводилось у минулому житті (до 24.02) спілкуватися «раді прілічія» - відсіялись, чому і рада. Деякі відносини збереглись, це люди однодумці. Деякі, нажаль, загинули
, це дійсно достойні люди, в смерть яких до сих пір не можу повірити(
А я повидаляла майже всіх уклоністів зі списку друзів, нема поваги до тих хто за гроші виїхав з країни! А так важко дуже морально, не вистачає сил ці біди спостерігати... дуже важко.
8
Очень изменилась жизнь и это с учётом, что не выезжали никуда. Очень изменилось состояние, тяжеловато переживать обстрелы с300. Никогда не знаешь куда попадут и проснёшься ли ты утром.
11
Многое изменилось!.
Ездим все на великах,получили сертификат В1,языковой.
Дети ростут на глазах.
Депрессия страшная,которой ранее я не видела...
Ездим все на великах,получили сертификат В1,языковой.
Дети ростут на глазах.
Депрессия страшная,которой ранее я не видела...
3
Лично у нас мужем, было ожидаемо. Что война будет, знали давно. Выехали всей семьёй задолго до её начала. Поэтому место жительства, деятельность, доходы и расходы, конкретные вещи о которых Вы упоминаете, не изменились. И вместе с тем изменилось всё((( изменились наши чувства, мысли, вИдение нашего будущего, жизнь уже никогда не будет прежней. Потеряли самых близких и далёких родственников, и друзей. Для нас изменилось ВСЁ(((
6
Жизнь нашей семьи очень изменилась. Муж в Украине, я с ребенком в Германии. Отношения с мужем были не очень, но как-то жили по инерции. Переосмыслила всё и больше не вижу нас вместе . Финансово крепко стою на ногах, ни от кого не завишу, в Украину возвращаться не планирую. Ребенок тоже адаптировался, нашел друзей, строит планы на будущее тоже здесь .
Мой дом там, где я. Я не привязываюсь к материальным вещам и бетонометрам, поэтому мне легко было начать с нуля. Менталитет страны близок, язык знаю, за прежней жизнью не скучаю. Рада, что моя жизнь не ’на паузе’, и я смогла адаптироваться к новой реальности.
Да, иммиграцию до войны не планировали, но война внесла свои коррективы...
Мой дом там, где я. Я не привязываюсь к материальным вещам и бетонометрам, поэтому мне легко было начать с нуля. Менталитет страны близок, язык знаю, за прежней жизнью не скучаю. Рада, что моя жизнь не ’на паузе’, и я смогла адаптироваться к новой реальности.
Да, иммиграцию до войны не планировали, но война внесла свои коррективы...
23
Жили хорошо, новый дом, два авто, путешествия, хороший доход, интересная работа. Сейчас дом очень пострадал, мы с семьей в другой стране, с работой не очень. Учим язык и в растерянности как жить дальше. Возможно, кто в Украине жил не очень, кайфует в Европе от беженства, а мне как-то не очень. Нужно принимать стратегические решения, тут карабкаться и выходить на привычный уровень жизни - много времени и усилий. Иди возвращаться потом домой, отстраивать дом. Но смущает два момента - первый, уже два раза начинали с 0 - в 14-м году и сейчас вот. Смогу ли я себя чувствовать в Украине в безопасности после пережитого…? Второй - сын подросток, а рашка всегда будет нашим соседом. В общем, пока живем одним днем, учим язык. Дальше - видно будет.
20
Мы должны были вот вот возвращаться на работу и оставаться навсегда в другой стране, не суждено было в тот момент.
В материальном плане легче стало, но я хочу выехать, сегодня даже свекровь, 74 года, сказала, что готова выехать, но ребенок, дочка 15 лет, не готова, не хочет, + есть животные кошка и собака, их нужно брать с собой, у меня даже есть гражданство ЕС, я просто в тупике. Живем на ЗП Украине.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу