Хочу давно дачу, однак чоловіку байдуже все

Так сумно, що вже скоро 40 років, а я все життя страждаю в квартирах. Жили після весілля 15 років в Києві, два роки тому переїхали в маленьке містечко у зв´язку з новою роботою чоловіка. Тоді я подумала, що ось, це шанс переїхати в свій будинок. Однак у місті, де ми зараз, немає зовсім приватного сектору, всі будинки далеко за містом, де немає шкіл і садочків, так само як лікарні, чи великого магазину. Всі містяни мають квартири і дачі, які тут коштують копійки в порівнянні з Київською областю.( дача 10 соток з садом, виноградом, будинок садовий 45 кв.м десь 120 тис грн., є й менші ціни). Наші знайомі влітку нас на шашлики запрошували, це такий кайф після душного міста. Тінь, трава, гойдалка, фруктові дерева. А ми живемо всі сезони у клітці, немає дотику з природою жодного, дитина все літо завжди в квартирі росте. Часто на мене находить, накипає і я виказує все чоловіку, пропоную хоч купити саме дешеву дачу для літа, щоб дитя по траві побігало. А він мовчить, або каже, що йому треба ремонт двигуна, або якщо купувати, то вже гарний будинок і жити там. Я кажу добре, тоді давай квартиру в столиці продамо і купимо будинок тут, а він тоді каже: ні, нізащо. А життя все йде і швидко проходить, а я свої кращі роки в клітці живу. А у вас є дача?