Кто жил в Ссср?

Те ,кто отписывается ,пишите пожалуйста год рождения. Я 1979 помню мало ,город милионник. Голодными не сидели ,получили 4к квартиру от государства бабушка с дедушкой. В остальном как сейчас. Но это было детство ,возможно я чего-то не знаю.

Так я застала эти времена, семья была не богатая, на море ездили. Сами ж пишите дикие очереди, значит не так и дорого было. Отпуска каждый год летом не всем давали, но через год вполне. В январе, кстати , тоже можно было куда то поезать, как раз каникулы. Просто кто то любит путешествовать, а кто то нет, или приоритеты другие, на что деньги потратить. Это ж и сейчас так

Нет, в Африке пока не была. Но точно не хочу.

Я в Куліничах якось круасани купувала. Начинку шукала до самого хвостика) Про свіжість взагалі мовчу. І була Сімейна пекарня в нас, яку розбомбили, хліб був свіжим день, а потім цвяхи можна забивати) Забороняють і в лісі вирубати. І це тоді, коли в країні були обстріли, перебої зі світлом і електропостачанням. А влітку минулого року знаєте, що в моєму регіоні було? Бучанський район, щоб ясніше було) Спилювали і рубали дерева, викликали поліцію і нічого їм не зробили. А спилювали, як думаєте хто? Якийсь дід Панас який на зиму дрова готував? Ні, як завжди, кому деревина на продаж і місце потрібно для забудовників звільнить. І це в той час, коли тільки-тільки звільнили область від окупації, багато хто залишився без домівок і рідних. Колгосп для мене це щось дивне, маю туманне уявлення про нього. Але мені смішно читати, що все було так погано тоді і всі брешуть, а зараз ну манна небесна, а не життя у всіх) Завжди були якісь плюси і мінуси, багато чого залежало від заможності родини, що тоді, що в нас час. Звісно знайдуться ті хто буде волати, що зараз всі з віллами, по декілька машин у кожного і кожного дня куштують свіжого тунця і королевські креветки, але ж це не так, правда?) І через декілька десятків років діти, які застали війну будуть згадувати, щось хороше. Хоча б здавалось війна про яке хороше взагалі мова?

а где в таком случае так плохо

Почитайте, це не про дерева, це про геноцид
Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за совєтів - то податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.

Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.

В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади ’буксірів’ і червоноармійців.

Скасували його в 1954 р.

Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)

...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.

І навіть слова - зникли.

От ви знали, що первісно означало слово ’смаколик’? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім´я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А ’смаколик’ - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.

Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.

Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам´яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - ’канхветка’). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з´явилися пізніше.

До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт ’я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться’.

Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати ’фруктовий голод’ вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам´ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог.

Наш обов´язок - пам´ятати.

Автор: Зоя Жук.

Сейчас Кулиничи на каждом углу и пекарни. Черствый хлеб там, можно пойти в другую. В сссре выбора не было. Ни выбора, ни товаров нормальных

Удалено администрацией...

Я в Куліничах якось круасани купувала. Начинку шукала до самого хвостика) Про свіжість взагалі мовчу. І була Сімейна пекарня в нас, яку розбомбили, хліб був свіжим день, а потім цвяхи можна забивати) Забороняють і в лісі вирубати. І це тоді, коли в країні були обстріли, перебої зі світлом і електропостачанням. А влітку минулого року знаєте, що в моєму регіоні було? Бучанський район, щоб ясніше було) Спилювали і рубали дерева, викликали поліцію і нічого їм не зробили. А спилювали, як думаєте хто? Якийсь дід Панас який на зиму дрова готував? Ні, як завжди, кому деревина на продаж і місце потрібно для забудовників звільнить. І це в той час, коли тільки-тільки звільнили область від окупації, багато хто залишився без домівок і рідних. Колгосп для мене це щось дивне, маю туманне уявлення про нього. Але мені смішно читати, що все було так погано тоді і всі брешуть, а зараз ну манна небесна, а не життя у всіх) Завжди були якісь плюси і мінуси, багато чого залежало від заможності родини, що тоді, що в нас час. Звісно знайдуться ті хто буде волати, що зараз всі з віллами, по декілька машин у кожного і кожного дня куштують свіжого тунця і королевські креветки, але ж це не так, правда?) І через декілька десятків років діти, які застали війну будуть згадувати, щось хороше. Хоча б здавалось війна про яке хороше взагалі мова?

Мне интересно другое. Кто и зачем прощупывает почву?
Не хочу обидеть автора, но тема с обсуждением совка всплыла явно не просто так.

Джинсы ’мальвины’ ,’пирамиды’,свитера’бойз’. На дискотеке был инкубатор

Щиро дякую за цікаву інформацію. Пізніше почитаю про це детальніше. Мені чомусь здавалось, що слово ’смаколик’ прийшло до нас із Західної частини України, а виходить Фастівщина. Аґрус у бабусі в Сумській області куштувала тільки, зараз і в магазинах бачила, хоча раніше точно не було, мама завжди привозила від бабусі) І цукровий буряк скільки не шукала немає в нас, а в Сумській області був)

Я вообще в селе жила. Был магазин игрушек.

Вот сейчас модно искусственные шубы, а в то время натуральные носили, ошибка

Мне кажется тогда просто денег ни у кого не было, вот и не выезжали, а у кого были спокойно передвигались. Моя бабушка к дочери (моей тете) постоянно ездила в Германию каталась и в макцкву за новыми вещами и мебелью даже

В каком это селе было?У бабушки рады были хлебу,что привезли.Бывали дни,что и не завозили.И прям ,чтоб был магазин игрушек))))

Ось знаєте, я теж була зла на владу взимку.
Значить світла немає, мороз, а піти вирубати деревинку, щоб затопити і погрітися не можна, мерзніть.

Самое странное, что про куни я, будучи подростком, прочитала в комсомольском журнале, ’Ровесник’. Целая рубрика была, на подобные темы.
И очень нравились женские комбинации, отдел в магазине был. Это было красиво. Сейчас эта вещь, почему то исчезла из нашего гардероба.

Мне кажется тогда просто денег ни у кого не было, вот и не выезжали, а у кого были спокойно передвигались. Моя бабушка к дочери (моей тете) постоянно ездила в Германию каталась и в макцкву за новыми вещами и мебелью даже

Я не топлю за СССР, но в материальном плане таки было лучше. Во всяком случае, не было бомжей и по мусоркам тоже никто не рылся.

А сейчас прям все довольные? Серьёзно?

Теж про ГДР подумала. До країн соцтабору ще можна було з’їздити, але теж далеко не всім.

Удалено администрацией...

Неправда, в материальном плане было гораздо лучше, чем сейчас! Например, мои родители были обычными служащими(отец-инженер, мама-экономист). Каждый год им давали обоим путёвки на Чёрное море. Бабушка работала обычным бухгалтером в стройтресте - получила бесплатно однокомнатную квартиру, в которой я сейчас и живу.
При СССР если у тебя есть ВО - это была 100% гарантия, что тебя трудоустроят. А что сейчас? Полно людей с ВО работают продавцами/официантами/курьерами и т.д.
Коммуналка стоила копейки, а не как сейчас, что у моей мамы более 50% пенсии уходит на оплату коммуналки.

Ага, и цены не ростут каждую неделю, и на среднюю зарплату можно всё купить и с трудоустройством вообще никаких проблем!
Фантазируйте дальше!

тоже поражаюсь... бесплатно те пирожки не ела бы и годами не ем, а тут человек прям мечтает

В селе были больницы, вот что не хватает пенсионерам (которые были молодые при СССР).
Можно были прийти сдать анализы, врачи. А не ехать автобусом в 6 утра в райцентр в больницу. Или нанимай машину, чтобы повезли.
Были же деньги раньше. А где же сейчас они делись?
Почему так? Хотя бы б сделали 1 больницу на 3-4 села, люди б на велосипедах ездили.
Или легче же соседку отвезти за 10 км, а не за 40 км.

Я не топлю за СССР, но в материальном плане таки было лучше. Во всяком случае, не было бомжей и по мусоркам тоже никто не рылся.

А сейчас прям все довольные? Серьёзно?

Все, что я от родителей слышала, колбаса дешевая была, ещё что-то там дешевое было. Зимой окна на распашку были, бо тааак топили.
Если, честно вообще не знаю, по чем там можно ностальгировать.