кого любила Настасья?

На питання ’А великая русская культура то в чем виновата?’ - у мене є відповідь
Головна / Авторська колонка
Olena Pshenychna
Olena Pshenychna
ДАТА03.04.2022
«А великая русская культура то в чем виновата? Ей то за что?» -, виють регулярно новоспечені руські дисиденти, які першим же рейсом втекли зі своєї велікої і магучої страни.

«Ой, велика руська культура звичайно ж ні до чого. Як і хароші руські. Будемо з цим щось робити», - кивають їм у відповідь сердобольні європейці.

Шановні сердобольні європейці і інші поціновувачі великої руської культури (включно з українцями), сьогодні я цілий день дивлюсь фото і відео зі звільнених міст і сіл Київської області. Моєї рідної Київської області. І от що я вам хочу сказати:

Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт.

Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх руських композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені і далі ховатися в підвалі від обстрілів. Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив. Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєліких руських композіторов.

Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую руськую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. А перед тим, як застрелити, орки зав’язували їм руки. Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21 столітті. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую руськую живопісь.

Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. Про танки і БТРи «другої армії світу», навантажені по вінця награбованим в українських домівках. Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. Про те, як діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський театр.

Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду розказувати вам про жорстоко розстріляних коней в конюшнях на Київщині. Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. Про спалену після вибуху шкіру оленяти. А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з’їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з’їденої. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.

Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. Розмов, в яких крім на*уя на нах*ї нічого нема. Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні побатрими гвалтують хохлушек. І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що «прівєт» і «пока». Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.

Більше нема ніякої вєлікої руської культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!

А багатостраждальні новоспечені руські дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!

Olena Pshenychna

Можно узнать хоть одну украинскую альтернативу Толстому, Достоевскому и Тургеневу? Ну такую, которая была бы настолько близка и понятна всем мыслящим людям, чтобы ее веками изучали в лучших мировых университетах?

На вашу простынь от никому неизвестной Ольги Пшеничной, отвечу простынью от Хемингуэя.

Эрнест Хемингуэй o русской литературе:

«C тех пор как я обнаружил библиотеку Сильвии Бич, я прочитал всего Тургенева, все вещи Гоголя, переведенные на английский язык, Толстого в переводе Констанс Гарнетт и английские издания Чехова. B Торонто, еще до нашей поездки в Париж, мне говорили, что Кэтрин Мэнсфилд пишет хорошие рассказы, даже очень хорошие рассказы, но читать ее после Чехова — все равно что слушать старательно придуманные истории еще молодой старой девы после рассказа умного, знающего врача, к тому же хорошего и простого писателя. Мэнсфилд была как разбавленное пиво. Тогда уж лучше пить воду. Ho y Чехова от воды была только прозрачность. Кое-какие его рассказы отдавали репортерством. Но некоторые были изумительны.

У Достоевского есть вещи, которым веришь и которым не веришь, но есть и такие правдивые, что, читая их, чувствуешь, как меняешься сам , — слабость и безумие, порок и святость, одержимость азарта становились реальностью, как становились реальностью пейзажи и дороги Тургенева и передвижение войск, театр военных действий, офицеры, солдаты и сражения у Толстого.

По сравнению c Толстым описание нашей Гражданской войны y Стивена Крейна казалось блестящей выдумкой больного мальчика, который никогда не видел войны, а лишь читал рассказы о битвах и подвигах и разглядывал фотографии Брэйди, как я в свое время в доме деда. Пока я не прочитал «Chartreuse de Parme» Стендаля, я ни y кого, кроме Толстого, не встречал такого изображения войны; к тому же чудесное изображение Ватерлоо y Стендаля выглядит чужеродным в этом довольно скучном романе. Открыть весь этот новый мир книг, имея время для чтения в таком городе, как Париж, где можно прекрасно жить и работать, как бы беден ты ни был, все равно что найти бесценное сокровище.

Это сокровище можно брать с собой в путешествия; и в горах Швейцарии и Италии, куда мы ездили, пока не открыли Шрунс в Австрии, в одной из высокогорных долин Форальберга, тоже всегда были книги, так что ты жил в найденном тобой новом мире: днем снег, леса и ледники с их зимними загадками и твое пристанище в деревенской гостинице «Таубе» высоко в горах, a ночью — другой чудесный мир, который дарили тебе русские писатели. Сначала русские, а потом и все остальные. Ho долгое время только русские».

Вас и до этого тошнило

Хемингуэй? Тот, который застрелился?

Да нет, не тошнило, пока русские бомбами не стали выбивать всю оставшуюся в Украине русскую культуру , пока не стала рашня крушить наши школы, библиотеки, дома. Библиотека на районе, в которой было много книг на русском языке уничтожена вместе с домом, в котором она находилась. Русскоязычный город, раньше многие лояльно относились, родственники у многих за поребриком, теперь ненавидят русских убийц все как один.

Это все, что вы о нем знаете? Прискорбно

’Приписывание русскому языку агрессивности к украинской идентичности как самосвойственного признака — это неспособность устанавливать реальные связи между причиной и следствием, что является квалифицирующим признаком тяжёлого психического расстройства’ (с) Арестович

будь ласка, не тягніть на український форум російське сміття

Если Вы не из страны-агрессора, то должны бы знать, что у нас российская культура как минимум на паузе. Не время ее обсуждать. И не хамите, пожалуйста, людям на которых русские бомбы летят.

На меня рашистская ракета прилетела. Но при чем тут Достоевский? Ві еще на Булгакова гнать начните.

Меня , право же , утомляют эти вечные политические прения , я в самом деле недавно закончила книгу и без злого умысла сюда зашла почитать , что другие думают о Настасье , всего -то

Я думаю она красивая дура.не любила она Мышкина увы.и он странный;( вообще Достоевский грустно это и трудно.мой кумир Толстой.я даже тату с ним хотела сделать 😂

Какой именно Толстой?

Хемингуэй? Тот, который застрелился?

Лев конечно.Анну перечитываю много раз.тихий Дон тоже любимый но Шолохова почему то не хочу тату🤪

А де саме тату з Толстим хочете?

Что бы не видно было😂только для себя,но я не отважусь боюсь боли..постер висит дома и хватит.

На попі? Цікаво. Він знімає з неї кружевні труселя, а на нього суворо дивиться Толстой. Робіть - не пожалкуєте! Не вагайтеся.

Неее!хотела на руке или ноге,но что бы одежда прикрывала!на попе то мне не видно ж будет

Эти ракеты будут лететь на вас до тех пор, пока вы будете зубами за достоевских цепляться.

А нашо вам на нього дивитися? Типу радитися час від часу?

Ві всегда извращаете прочитанное?

Какое отношение имеет вечная классика , которая воспитывает в человеке человека к русским бомбам сейчас ? Я не обсуждаю современных российских писалей , это бы было совершенно не уместно . Лишь ограниченные и забитые люди могут так реагировать на подобные темы

Удалено администрацией...

Как это на паузе, есть есть интернет-магазины, которые продают рос.литературу?
А при чём Достоевский к войне? Вы знаете в каком веке он жил и его био.?
Почему вы считаете, что вправе указывать людям, что читать, что смотреть, что слушать?
Кто вы такая, чтобы посягать за личные границы человека?

Знаем мы все. Достоевский жил во все той же имперской рашке, и во время написания Идиота рашка вела очередную войнушку и в очередной раз оккупировала чужие дома и топила соседние народы в крови:
’Военные походы русской армии в рамках покорения Центральной Азии... Россия присоединила Самарканд и окрестности.’

Причинно следственные связи всего навсего. Где больше русской культуры, туда больше ракет и снарядов летит. Разве нет?