Одному сину все, а іншому - нічого

Дівчата, розсудіть. Дано - батьки передпенсійного віку, проживають в Америці, два сина - Сашко розлучений, у Івана є родина. Поки Сашко був у шлюбі, то вони з жінкою придбали в іпотеку будинок, а потім переїхали в інше місто і туди заселили батьків і Івана з жінкою і немовлям. Вони платили ринкову ціну за аренду, тобто погашали іпотеку Сашкові. Згодом жінка Сашка подає на розлучення і той повертається в цей будинок. Займає кімнату і нічого не сплачує, навідь збільшує арендну плату з батька та Івана. Батько в віці, але працює.

Далі скандали, мати приймає сторону Сашка і змушують Івана з родиною покинути будинок. Тож вся плата за аренду лягає на плечі батька, Сашко і далі живе в тій кімнаті і ні за що не плате.
Івана жінка замість бути з дитиною виходе на роботу і витрачає 30 тис доларів за рік на аренду, Іван теж працює, але його зп менша. Тож вони вирішують поїхати назад додому в Україну. Не вистачає 10 тис доларів на квартиру, Іван вперше за все життя звертається до батьків і питає, чи може зняти батько з пенсійного заощадження (це всього десь 10 відсотків від його збережень). Мати сказала що нічого вони не дадуть. Це сума для них не велика, вони за 3 місяці платять такі гроші за іпотеку Сашкові, але і проживають там.

Зная Сашка, він їх буде тримати поки батько працює, чи збереження не скінчаться, потім відправить в Україну. Івану вони ніколи нічого не дали, це було його перше прохання.
Це ситуація у родині моєї сестри, вона після цього не хоче з ними мати контакти і наполягає, щоб Іван більше не спілкувався з ними.
Дівчата, розсудіть, чи вірне рішення батьків? Як далі Івану та його родині ставитись до них? Сестра каже, що вони дзвонять, хочуть щоб внука привезли їм.