Как хорошо что до войны не жалели денег на впечатления

США на першому місті, потім Домінікана та Італія )

Так, ви праві.

Классс. Така тема позитивна ❤️❤️❤️

Хоч спогади)

Я ще гірше вчинила. Я жила в Миколаєві і жодного разу не була в Асканії-Нова, шкодую.

Нічого. Ця хвороба не виліковна) я впевненна що при першій можливості ви вирветеся кудись)

В мене теж айфон …
Що це за програма ?

І ви також)) я так розумію

У мене been

Запитайте мене яка моя сама запамʼятовуюча країна?) ну запитайте)))) я ж можу про це вічність говорити 😂😂😂

😁 кажіть

Мій батько працював в Асканії, коли був молодим
Ще в дитинстві фото передивлялась тварин ( чорно /білі ще )

😂😂😂 блін трохи стидно казати, але це ІРАН. Я їх зараз ненавиджу, але сама країна як в вʼязниці. Там дуле багата історія, дужееее колоритна.

Ух ти ) не була

Ви серйозно? Зовсім нічого? Ви українка?

В мире может и ничего. Но мужчин не выпускают. А без мужа мне вообще нет никакой радости ни к путешествиям ни к отдыху.

Вибачте, не втрималася ще і фото добавила 😂😂

Много где была, но была и была, когда я там, мне нравится, но когда я возвращалась в Украину, я даже фото не пересматриваю, как то расстраиваюсь, так еще и удаляю. Соц сетей нет, красиво фоткать я не умею, все держу в голове))))

А у нас с мужем в декабре 2022 было 20 лет брака. Планировали вдвоем на Мадейру слетать ...
Уже и не мечтаем ..

+1

Ой, я помню, вы красивые фото показывали, по работе ездили, это вы были?

А на мене, як на дурну дивились, коли я будь яку можливість подорожувати використовувала. В багатьох, хто тоді просто купував речі, нічого не лишилося…

Мабуть я) так по роботі. І мабуть це і є ті самі фото)

Яка автентична краса 😍

Да, это вы. А кстати по работе, я помню там было что то перспективное для Украины, ну и как?

Не жалею что до карантина тратила много денег на путишествия, пьянки-гулянки)жалею что могла бы путишествовать ещё больше) как 30 стукнула - карантин, серьёзно заболела, почти 3 года врачи не могли поставить диагноз, война, карьере в прежней сфере конец,в какой-то новой никак не закреплюсь. И так уже пошел 4 год. Мою жизнь описал Симоненко, недавно стих попался
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.

Перспективно для тієї компанії, якій я робила цей проект. Але я думаю зараз вони не співпрацюють

Я рада, що до війни багато відпочивала на наших українських морях. Вони завжди були мені до душі, незважаючи ні на що. Я надихалась, дихаючи азовським степовим повітрям і слухаючи чайок, сповнювалась сил, гулячи чорноморським узбережжям. Тепер невідомо коли ми знову зустрінемось (((((.
Але я щаслива, що це було.
І вірю, що ще буде.
Що стосується інших світових красот, то так - я думаю, що якщо є можливість, то треба відкривати світ і зараз.
Попри все.
Я не вважаю що зараз ’неначасі’, навпаки - якщо є душевна потреба, то значить - на часі.
Бо життя - швидкоминуче, і зараз як ніколи я відчуваю´´, що треба жити тут і зараз.
З початку війни рік в мене не було думок про відпочинок.
Не хотілося нічого, хоча ми зараз в Європі і теоретично маєм змогу побачити багато що.
Та не хотілось....
А зараз - думки потроху змінюються.
І після Перемоги ми точно будемо подорожувати.
І дасть Бог, побачимо і чудовий закордонний світ і чарівні куточки нашої України.

А мої сын і чоловік не люблять подорожувати :)
Чоловіку рибалка і якби нікого поряд. А сину друзі,ноутбук і вулична їжа. Це все,що їх цікавить

я так и не успела побывать в Аскании Новой((