Мене потроху охоплює смуток, що я не обрала професію лікаря в лікарні, а ви?

Чим далі живу, тим більше задумуюсь на тим, яка важлива і захоплююча професія лікаря.Зокрема, я особисто майже всю вагітність провела в стаціонарі інституту акушерства у відділенні акушерської патології. Згадую ці часи із теплотою і вдячністю. Всі лікарі заточені під розвиток кваліфікації, з науковою цікавістю і ентузіазмом збирались колективно над кожною вагітною і спільно вирішували проблему. А вагітні були всі складні; із всієї України. У кого четверте ЕКО і загроза ( всі інші втрачені), в кого важкий анамнез, в кого тромбофілія, в кого підшита шейка, що постійно прагне викинути дитину. Всі випадки унікальні. Лікарі щоранку збирались на планерку, обговорювали новини в аналізах вагітних і їх стані, потім професорський обхід, де інтерни слухали старших із відкритими ротами.Навіть мені, як пацієнту, відчувався дружній колектив і їх ентузіазм в роботі. А коли наступна вагітна щасливо народжувала вони всі раділи і їли тортик. Напевно, це дійно захоплююча професія і навіть нічні чергування несуть часточку романтизму і незвичності у звичайне життя. Адже не буває однакових історій хвороб і хворих. Величезне поле для розвитку і практики.
А ви як щодо професії лікаря, мається на увазі у лікарні, стаціонарі? У мене сестри і їх чоловіки лікарі, вони гарно живуть, зараз, щоправда, чоловіків лікарів забирають лікувати поранених.Тема щоб поговорити, адже ще не пізно отримати другу вищу:)