Хто зустрічався 5+ років, чим це закінчилось?

А что она сейчас не делает из того что начнет делать после ЗАГСа?

Разные истории бывают.
Моя подруга встречалась с парнем с 16 лет в течении почти 10 лет. Из них жили вместе 5. В очередной ее ДР парень сделал предложение и они счастливо живут в браке уже больше 7 лет.
Вторая история про знакомого, не жили вместе, но встречался больше 5 лет с девочкиных 15. Подарил кольцо и сделал предложение, а через 3 месяца женился на другой и с ребенком.
По-разному бывает, как будет у вас никто не знает.

у нас його мама вічно «гальмує», лізе не у своє діло, але дуже радує, що хлопець не дозволяє нікому лізти у наші стосунки, для нього це важко, бо людина дуже ніжна і меланхолійна)

не хочу давать советы, но вам только 20 лет:)
это время радости, наслаждения жизнью, время, когда еще не болит спина по утрам:))) сейчас война и все очень сложно, поэтому наслаждайтесь тем, что есть, тем более вы сами понимаете, что официальное оформление отношений ничего не изменит.

Ох , у меня как раз наоборот , я более мнительная , парень уверенный и ему таких вопросов не задают , потому что он знает как хорошо ответить .
С мамой его у нас замечательные отношения , она меня поддерживает во всем .
Не накручивать себя , это самое главное . Вы счастливы , не нагружайте его и себя )

Ух ты ) переплюнули всех
Встречались или жили ?)

Мы с первым парнем встречались с 15 лет, в сумме были вместе почти 6 лет, но не жили. Он был хороший человек, но это не тот возраст когда люди серьезно думают про семью. Если бы встретились лет на 6 позже - тогда возможно получилось бы. Разошлись, встретила мужа и через 3 года поженились с мужем, это уже совсем другие отношения были изначально. И то считаю, что муж долго тянул с предложением и не было никакого вау эффекта.

Я з 22 до 29 років чекала пропозицію, але то мене зовсім не напрягало, скоріше наших батьків, які зі своїми стереотипами) жити разом почали після двох тижнів знайомства. Через 7 років разом вирішили одружитись, бо планували народження дитини. Щасливі разом вже 19 років) тому як на мене штамп в паспорті нічого не вирішує;)

Авторе, скільки людей скільки й історій, особисто я зустрічалася і жила постійно з хлопцем три роки, потім він Сам зробив пропозицію, моя подруга перші стосунки мала ще в університеті десь з 18 років, зустрічалися 4роки -розійшлися, інша подруга ще довше зустрічалася з хлопцем з університету - перед самим весіллям розійшлися, а ще одна подруга після таких молодих довгих зустрічнь з універу, сказала рік зустрічаємось і або одружуємось, або допобачення....так що як бачите історій багато
Надіюсь у вас все буде чудово, дивіться, спостерігайте, як закінчить магістратуру, то може й наважиться)!

5 лет встречались, с моих 18 по 23, расстались. Когда оно так затягивается, не факт, что из этого что то выйдет

Автор очень молодая ещё, к чему эта спешка

Автор, по разному бывает. У меня есть знакомые, она с 10 класса с ним, в 29 лет только расписаомсь и в 31 родили ребёнка. Сейчас другие времена,люди живут и без брака, а потом расписываются.
Я в 22 начала встречаться с мужем, в 25 мы поженились, предлагал через год, но я не спешила. Вы ориентируйтесь на свои ощущения.

Ох ви і наївна
Ви не єдина вагіна на землі розумієте?
Трахати чоловік може кого хоче!

Та ладно, у знакомой дочка 14 лет, боевой раскрас, маникюры и позы на фото ’девочка созрела’. Это раньше в-14 лет были забитые более, сейчас другие времена.

так мій чоловік і не хоче нікого, крім мене) і я не вагіна, я дівчина) не звикла називати себе статевим органом, це напевно теж із віком приходить)

А що означає роль дружини до шлюбу? В чому будуть відрізнятися Ваші дії до та після одруження?

У всіх по-різному буває, тому вам навряд чи допоможуть ці історії, бо краще все ж поговорити з хлопцем чи бачить він взагалі у майбутньому шлюб з вами і дітей. Бо ви пишете так, ніби хочете переконати себе і всіх, ніби це для вас неважливо, але помітно, що все ж важливо.

Я зустрічалась з хлопцем з 16 років до 26. Разом не жили навіть. Тоді я думала, що все у нас окей, але в мене просто не було з чим порівняти. Насправді це були жахливі аб´юзивні стосунки. Але це я зрозуміла тільки після розставання і роботи з психологом. У тих стосунках я багато разів казала про сумісне життя, шлюб і т.д., але чула у відповідь лише відмазки.

Потім я зустріла свого теперішнього чоловіка. У нього теж був досвід тривалих стосунків - він жив з дівчиною 4 роки, але не одружувались, бо там дівчина не хотіла, та і щось не ладилось у них.

А коли ми зустрілись, то якось зрозуміли майже одразу, що підходимо один одному. Пропозицію він мені взагалі зробив через місяць. Я спочатку подумала, що це жарт. Потім через 3 місяці почали жити разом, а через рік було весілля. В тому році, під час війни. Нічого пишного не було, бо ми інтроверти, та й війна. Але мені дуже хотілось сукню, тому купила собі весільну. Розписались, пофоткались, посиділи в ресторані.

Ось рік живемо в шлюбі, все добре. Але ми майже з самого початку стосунків проговорювали, як ми бачимо майбутнє, чи хочемо дітей і т.д. Якби він цього не хотів, то я б не продовжувала стосунки, бо я не хотіла знов чогось чекати, когось вмовляти чи поступатись своїми бажаннями.

Мій батько зі школи зустрічався з дівчиною 8 років. Одружились, рік прожили і розлучились. Три подруги зустрічались 4-6 років, дві не одружились, а одна вийшла заміж. В шлюбі 10 років, не щаслива, каже що хоче розлучитися вже давно. Ще одна подруга зі школи разом з чоловіком, довго зустрічались потім одружились. Всього 20 років політ нормальний. Для себе зробила висновки, що поки молодий треба гуляти і мати декілька партнерів щоб знати чого хочеш в шлюбі. Довгі відносини це невпевненість чоловіка.

Зустрічаємося більше 7 років, живемо разом вже 4 роки. Перед тим як з´їхалися, ми обговорили бачення спільного майбутнього. Я заміж не хочу, не розумію, для чого мені це. Він не наполягає, якщо я не хочу. Мене все в відносинах влаштовує, побут ділимо навпіл. Мені 29 років, йому 35.

Якщо вам комфортно без шлюбу і це не пригнічує- то навіщо бігти кудись зараз? Щоб ніхто нічого не сказав?

Ми з чоловіком «зустрічалися» та жили без офіційного шлюбу близько трьох років. Правда, нам було 23 та 26, коли ми познайомились. Мотивацією оформити стосунки офіційно стало те, що ми потихеньку дозрівали до того, щоб народити дитину, а також у нас було бажання та можливість почати купувати спільнонажите майно і хотілося, щоб це було адекватно оформлено, оскільки внесок робили ми обоє.

Раджу вам влаштуватись в американську компанію та відкладати на свою квартиру. Ви безхатько по суті та співмешканка в чужій квартирі. Та й мамо хлопця явно проти вас. Питання зі шлюбом там закрийте для себе раз і назавжди. Подумайте про майбутнє та почитайте збирати гроші. Ваші батьки зовсім вам не допоможуть?

омг...зачем в 20 лет замуж??
чтобы что?
это еще дети такие
ну правда если так рано начинать- в 14...я еще в игры играла в школе в этом возрасте))

по теме - ’встречались’ лет 10 до свадьбы. Сейчас нам по 45+

Він імтотент?

времена всегда одинаковые
есть разные люди

Я була в такій же ситуації. Як тільки почала наполягати на шлюбі та розповідати, як це для мене важливо, він мене кинув. Було дуже боляче, але зараз я розумію, що добре, що так сталося. Жалкую, зо сама не пішла десь через чотири роки, лише витратила два зайві роки на нього.

Прожили 6 лет, тоже был не готов. Я ушла, через год была официальной женой другого мужчины, который долго не раздумывал. Бывший тоже женился позже, сразу. Не тянул. Просто видимо встретил свою женщину. Но детей своих так и захотел, у жены его двое от первого брака.

Фігня це все. Якщо чоловік не пропонує шлюб - він хоче бути вільним і відкритим для якихось кращих стосунків (аналогічно як і жінка, доречі). Тому ’не розписані’ означає ’у пошуку’. Те, що може нікого і шукати не будуть - інша справа. Але в даному конкретному випадку чоловік не хоче обтяжувати себе зобов´язаннями.

Нам за 30, он чуть младше. Живем 5 лет почти, 3 года назад сделал предложение с шарами, кольцом и огромными розами. Я согласилась. Он спросил что дальше делать - говорю жить))) Я уже была замужем, он женат не был. Не вижу смысла в этих манипуляциях, детей не планирую ещё. Замуж выходила б только при планированной беременности, а так смысла нет совсем.

Ну, да, половая жизнь никак не влияет на женское здоровье