Почему меня бесит подруга, которая все время выставляет фоточки?

Харків буде україномовним, як і був 80-100 років тому, коли був колискою культури, театру, літератури, науки. Багато харків´ян, які не захотіли далеко мандрувати, приїхали на мою рідну, кохану Полтавщину - купили житло, працюють, бізнеси відкривають, дітки в школи там пішли, всі за рік щебечуть українською краще полтавчан. І після війни більшість з них повернеться в Харків, але вже іншими.

Так, я приємно здивована.

Вони розтягнуть, що ви хрчете жити в російськомрвних регіонах і чути навкруги російську мову, і ще з більшим напором будуть вас визволяти.

Яка ви таке і отрчення. Неларма ж є приказки про друга, ябоучка і т.п.

На какой вопрос вам ответить? Спрашивайте)

Я изначально писала, что не хочу развивать языковую тему в теме автора, но вы со своей товаркой упорно уводили беседу в это русло, а я ещё и виновата осталась?

Про ваших пра? Вони якою мовою розмовляли? Яка рідна?

Ну так это всё жители Харькова

Папа учился в украинской школе в области. Так мама рассказывала. Мама училась в русскоязычной школе.
Понимаете, для меня важно здесь и сейчас, а не то, на каком языке говорили пра. Они могли быть китайцами и говорить на китайском, и что?

Хто ж Вам правду скаже.

Ні, не всі. Лише ви і ваше оточення.
Ось, до речі, про російськомовне середовище у яке ви збираєтеся повертатися і якого не буде https://life.pravda.com.ua/culture/2023/06/22/2550...

Я до речі теж у російськомовній школі вчилася, але старші класи українською вже)
Це капець, як згадаю)) Не віриться, що в головах так насрано було.

Зачем мне это читать? Там же не написано, что будут сажать в тюрьму русскоговорящих? Этим всё сказано.
Была недавно в Харькове. Не слышала украинскую речь на улицах.

Я тоже выставляю , не жить теперь или что? Но Укоаину поддерживаю тоже,делаю репосты ,главное донатить тоже. Я вас скажу мало кто это делает ,также заядлые патриоты с моего окружения не помогают , хотя финансы позволяют . И я это тоже не афишируют , но на душе приятно самой

Так, дійсно, все сказано.

Ну в сім´ї не без , ... самі знаєте що. В нас є такий феномен - живе собі людина - україномовна, поїхала в місто Кременчук , і щоб бути моднім, крутим - повертається через 2 тижні - російськомовною, народжує дітей, і з ними лепече російською, зі своєб половинкою, яка була україномовна теж починає лепетати росєйською. Чи там повітря таке, чи що за диво. Як за рік ситуація, не знаю, цікаво.

Вам виднее, что было у вас в голове в старших классах.
Мы изучали различные дисциплины

Не папа,а тато, батьки були штучно русифіковані, невже ви не розумієте?

Я читаю ваши ответы и они кажутся разумными и взвешенными, но они совсем не к месту. Тема о том, что в моей стране война. Ужасная, разрушительная война, которая калечит наших детей, убивает наших мужей и отцов, ’вкоросучує віку’ нашим батькам. И проблема в том, что некоторые люди этого не понимают. Эти фотки в инсте - это выглядит так: когда у человека горе, он на похоронах, а ты в ответ ему ’форточки с морька и смотри, как тут у нас красиво’, ’не грусти’. Это гадко, и так поступают люди с абсолютным отсутствем эмпатии. И не важно, на каком языке мы говорим.

Я о своём отце пишу. Они были русскоязычными, но когда переехали в посёлок в области, там была только украинская школа. Вот её он и закончил. Но и потом всю жизнь говорил на русском.

Я не про дисципліни, я про мовне питання й культурний феномен
До речі, знаю немало україномовних харків‘ян, Дергачі україномовні))
І, писала, була приємно вражена скільки перейшло на усвідомлену (вдома та в розслабленому колі) укрмову під час війни.
А ви все тримаєтеся за росмову. Уперто тягнете її нагору. Вам хочеться почуватися російськомовною? Бути нею?

Поганенько вчили деякі, це дуже видно з ваших постів.

Не поняла вопроса. Я всю жизнь являюсь русскоязычной.

Якщо це не заздрість (а в мене кращі фотки, але мені соромно виставляти), а справжнє нерозуміння емоційної глухоти, безтактності й відсутності емпатії, то ви дуже різні люди з подругою й вам має бути з нею далі дружити некомфортно. Це якщо ви людина принципів, а не просто така сама як вона, якій хочеться хвастатись, але страшно що прилетить осуд. Але якщо вам також хочеться а не хватає духу то признайтеся собі що заздрите. Бо дуже часто в інших бісить те, чого людина не може визнати в собі. Мене не бісять такі люди як ваша подруга, я просто з такими не спілкуюсь.

Приведите, пожалуйста, пример. Какой мой пост дал вам основания так думать?
То что я не дую в ’модную дуду’? Ну извините, уж как есть. Не люблю врать.

Вот тут полностью согласна. Я тоже, просто, не общаюсь с такими.

Згідна з вами, але не зовсім. Зачепилася з автором. Ця вся тема виникла після мого першого посту, де я провела паралель меж допустимого. Розумієте, автор написала, що її бісить, що подруга виставляє такі фото. І нижче написала, що у неї ліпші фото. І виникає питання: головна проблема «не бути такою» чи «не видаватися такою».
Хтось змінив свій стиль життя, бо війна, а хтось топить за те, аби не постити фото але при цьому розмовляє мовою ворога, який використав мову як один із головних аргументів нападу й говорити зараз в Україні його мовою це фактично бути його посібником. Розумієте? Це нічим не краще ніж постити фото з курорту, бо діти зґвалтувані російськомовними у херсонських катівнях і ці діти, чуючи вашу розмову на вулиці, повертаються у ті катівні. І ваша зона відповідальності й дорослості й емпатії — не говорити мовою-тригером така ж, як у тих жінок не постити фото. Це одне ц та саме, хоч ви уперто бачите те, а не визнаєте свою відповідальність і повну відсутність емпатії.

Що таке ’модна дуда’? Географія, історія, мова шкутильгають.

Каюсь, историю Украины читала ’вполглаза’. Но историю древнего мира обожаю..

І українську мову не знаєте?