Це уже все мабуть. Почуттів немає. Я вже так не витримую просто.

З чоловіком 12р, двоє дітей 3 і 6р. Він одразу був холодноватий, така людина, но словами не кидався, робив що треба.
Я знала що він мене і не любив, жінка відчуває чи любить її чоловік. Ну якось жили, зживались. От по трохи все холодніше і холодніше, поцілунків в нас немає, якщо я підійду поцілувати.
Він гроші дає, куди треба підвозить, забирає, купує. Ми не шикуєм прям, но і не бідуєм
Я б вийшла на роботу але менша ще адаптація в садік, і зараз старша в школу вже піде
От сьогодні прийшов, я мию підлогу в 10 вечора ’ти не могла вдень помити, що ти робила, телефон мабуть мішав,сиділа в телефоні’ я хочу помитись, вага зайнята,миска з замоченим стоїть, завтра помиюсь так і буде’ салат йому роблю нарубаний овочі. Хоча нормальний салат, овочі, заправлений олією.
От так приходе і порте тупо настрій, в останній час це кожен вечер. Він працює на роботі, і вечером ще своїм займається щоб продати і заробити гроші. Заморюється звичайно, але мені каже ти ж вдома, тобі легше, можеш прилягти. Хоча я краще на роботу ходила б, діти верещить цілий день, голова кругом іде. Зараз трохи в садочок хоть ходять.
В мене вже думки що він спецом так себе веде ще дуже щоб я прийняла рішення розійтись і він не буде винен в цему, типу він жертва.
Я вже на грані якійсь, не можу кожен день бачити його кисле, недовольне обличчя
До моїх сліз йому взагалі насрать вибачте. Он перекусив і ліг спати поки я щось робила, і так завжди