ХуАнита• 23 июля 2023
Ви виходили заміж по коханню/чи думаючи головою?
Перший раз виходила через велике кохання. Не склалось. Зараз таким би чином не обирала.
52
0
Кохання, з першого погляду. Думала головою, звісно. Я вийшла заміж за чоловіка через рік. Мені хватило цього періоду, щоб я зрозуміла, що в мене чоловік, то моя мрія.
5
Перший раз по коханню. Другий раз трохи по почуттям і думала головою. В третій раз по розрахунку, але не по матеріальному.
То кохання це було спочатку. А в результаті ви виходили заміж думаючи головою. І то варіант два.
Бо варіант кохання, то якщо суто на почуттях заміж.
Бо варіант кохання, то якщо суто на почуттях заміж.
От я зараз боюсь такого варіанту. Бо час же дійсно не повернеш( а минулий шлюб вже дав певний «відбиток».
І прям не задумувались за майбутнє, суто почуття? Чи буде все добре, як будуть діти, чи матеріально не буде нюансів і тому подібне?
Бо я по почуттям виходила в 19, а коли вже під 30 не впевнена, що лише на почуттях щось побудуєш.
Бо я по почуттям виходила в 19, а коли вже під 30 не впевнена, що лише на почуттях щось побудуєш.
Первый раз по глупости, второй по расчёту. По любви так и не получилось выйти. Но в целом ни очки не жалею, второй брак получился удачным.
первый раз я выходила замуж за одноклассника, мозгов у меня не было, хотя наш брак можно ’на людях’ назвать идеальным, нам положили в клюв все и более чем, хорошее образование, квартиру, машину и т.д. - развивайтесь, живите и радуйтесь. НО... и этого для счастливого брака мало, я переросла своего мужа. Ушла. Второй брак был взвешенным, помня о своих ошибках в прошлом я искала то, что мне нужно, не стесняюсь пишу - искала!! нашла, полет нормальный, второй брак был взвешенный и обдуманный, на любого я была не согласна.
Другий варіант не відміняє думати головою і мати почуття. Але він означає, що лише на почуттях заміж би не вийшли. Тобто кінцевим був вибір «головою».
Тільки з часом можна сказати вдалий шлюб чи ні. Не вгадаєш. Бо тут не тільки від тебе самої залежить. Зараз в мене все непогано з чоловіком. Але 15 років то винос мозку. Не пішла бо боялася залишитися сама. А коли не побоялася, він зрозумів що він не хоче мене втрачати. І змінився. 6 років я живу майже так як я хотіла. Але ті 15 років згадую і здригаюся. Куди їх дівати?
1
Тобто почуття з боку чоловіка були? І в такому варіанті за роки шлюбу нічого не змінилось, якщо не секрет?
Ну а виходити заміж, не обдумавши, - це взагалі погана ідея)) то не кохання навіть, якщо мізки не включаються, скоріш просто закоханість, феромони, хіть. Взагалі не причини для такого кроку
2
Ну мені повезло, що я закохалася до безтями в самого кращого чоловіка))) Я б за нього і через неділю вийшла.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу