Я одна така чи ще хтось є . Приїхали з закордону додому і плачуть як я буду сумувати за тобою моя країно. Але самі їдуть і скидають сторіс як там круто
18
5
4
17
0
Бо вони це роблять щоб на про всяк випадок, мовляв, патріоти. А насправді їм все рівно.
На мій погляд, ті, хто мовчать і не випячують - і донатять, і допомагають країні. Ті хто кричать і показують все - нічого не роблять. Вже не раз помічала.
На мій погляд, ті, хто мовчать і не випячують - і донатять, і допомагають країні. Ті хто кричать і показують все - нічого не роблять. Вже не раз помічала.
2
16
А я не поняла. Приехали из-за границы домой и плачут, как будут скучать по условной Польше или Германии? А потом постят какие-то фотки, где круто?
4
Як мене бісять такі жаби як ви, автор! Якого фіга сидите у підписникахта якому захлинаєтесь? Відпишіться та не дивіться на те, що/хто вас бісить.
Це просто.
Це просто.
2
4
1
13
Рік тому бісило, коли рани були ще свіжі. Зараз уже ні. Людина шукає, де їй краще. і якщо вони звикли ділитися своїм життям у соцмережах - то вони просто продовжують це робити й зараз.
Є люди різні, хтось приїжджає не на довго в Україну, а коли виїжджає знову закордон, то плаче, тому що дійсно в глибині душі сумує за рідним домом.
А хтось, це робить для того, щоб показати свою гордість, та ось Я, а точніше свою уявну значимість, але на справді, чихати хоче на Україну, та як тільки перетинає кордон, радіє що виїхав завершивши свої якісь справи.
А потім діляться своїми сторіс для того, щоб всі заздрили.
Хозяйва життя, я таких людей називаю. Але вони мене не бісять, тому що рано чи пізно, такі отримують своє, через свої безглузді дії та поведінку.
А хтось, це робить для того, щоб показати свою гордість, та ось Я, а точніше свою уявну значимість, але на справді, чихати хоче на Україну, та як тільки перетинає кордон, радіє що виїхав завершивши свої якісь справи.
А потім діляться своїми сторіс для того, щоб всі заздрили.
Хозяйва життя, я таких людей називаю. Але вони мене не бісять, тому що рано чи пізно, такі отримують своє, через свої безглузді дії та поведінку.
2
Люди, які втратили все, втікали від окупації, з прифронтових зон - я їх розумію і дуже співчуваю їм, їм прийшлось((.
Ті, що поздавали свої хати переселенцям або із відносно спокійних регіонів поїхали на соціалку - смішно)), але мені до них пофіг і що і як у них там і їх ниття теж глибоко побарабану, не відслідковую і не цікавлюсь.
Переживати варто за тих, хто залишився і працює тут, платить податки, донатить, волонтерить, а саме головне за тих, хто захищає нас!
Ті, що поздавали свої хати переселенцям або із відносно спокійних регіонів поїхали на соціалку - смішно)), але мені до них пофіг і що і як у них там і їх ниття теж глибоко побарабану, не відслідковую і не цікавлюсь.
Переживати варто за тих, хто залишився і працює тут, платить податки, донатить, волонтерить, а саме головне за тих, хто захищає нас!
2
Автор вы там были, в том закордоне?
А я была, и сейчас есть, и скажу что пока сам не пробовал, понятия не имеешь, как ты себя проведешь.
И да, по Украине скучаю очень не смотря ни на что и ни на кого. На физическом уровне, прямо.
Не знаете не говорите
А я была, и сейчас есть, и скажу что пока сам не пробовал, понятия не имеешь, как ты себя проведешь.
И да, по Украине скучаю очень не смотря ни на что и ни на кого. На физическом уровне, прямо.
Не знаете не говорите
2
Так і є. У кожного свій вибір але коли чоловік і дід там де більшість чоловіків то хочеться хоть бути недалеко а то нехай бог щось трапиться собі потім місця не знайдеш.
Живемо в Києві. Не виїжджали взагалі.
Всіх, хто виїхав- мягко говорячи не люблю. Це не прифронтові міста. Тут можна жити, працювати.....
З знайомими, хто виїхав- не спілкуюсь.
Всіх, хто виїхав- мягко говорячи не люблю. Це не прифронтові міста. Тут можна жити, працювати.....
З знайомими, хто виїхав- не спілкуюсь.
1
1
Чому, я ось за кордоном спілкуюся з місцевими жителями, вони навпаки питають, чого мої батьки лишилися в Києві, там є прильоти, фінансові труднощі і взагалі, війна це сильний стрес.
Я сумую, але воєнний стан це не той досвід, через який я, як людина, хочу в 40 років проходити.
Інформаційно допомагаю країні, висилаю гроші батькам, які мають смішні пенсії, доначу.
Пости в сторіс це про щасливе життя в мирі і злагоді, за яким ми всі скучили.
Ось така моя правда.
Я сумую, але воєнний стан це не той досвід, через який я, як людина, хочу в 40 років проходити.
Інформаційно допомагаю країні, висилаю гроші батькам, які мають смішні пенсії, доначу.
Пости в сторіс це про щасливе життя в мирі і злагоді, за яким ми всі скучили.
Ось така моя правда.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу