Відповідальний за гроші

В юності, яка прийшлась на 90-ті, в сім´ї жорстко стояло питання грошей. Я жила з батьками і бабусею, мама не працювала через погане здоров´я, татові зарплату затримували, бабуся пенсіонерка, я студентка. В якійсь момент стала підробляти, всі гроші відносила в сім´ю, по суті все це проїдалося. Іноді (дуже іноді, прям як подія, дозволяла купити собі щось з одягу). Але мама шила мені речі, якось економили.
Сказати, що батьки вимагали від мене віддавати гроші, - ні, такого не було. Але чомусь і не пропонували собі щось залишити. Скоріш, по замовченню, - треба буде, візьмеш. Але ж воно постійно витрачалося.
Те, що в мене сформувалося дуже практичне відношення до грошей і їх розподілу, так. Батьки якось легко до них відносились, якогось планування або спроб на щось відкласти, не було. По суті, після бабусі фінансами займалася я.
Потім я вийшла заміж, в якійсь момент стала заробляти набагато більше чоловіка, і в кінці кінців я прийшла до того ж сценарію, що і в батьківській сім´ї. Я приношу основні гроші, розподіляю, планую. Чоловік з усім погоджується, бере гроші на трати і більш нічим не заморочується. І не сказати, що транжира, але теж таке дуже легке відношення. З картки витрачає, ні про що не замислюється, суми на підліткових репетиторів, витрати, одяг не знає. На себе я зі скрипом сама собі дозволяю покупки. Ну звідки це йде, я розумію, тому просто планую необхідне і все.
Але іноді задаюсь питанням, чому одна людина в сім´ї зазвичай приходить ось до цієї ролі - відповідальний за гроші.