Школи за кордоном відверто слабкі?

о, знову переобулись на ходу)))) так вище ж писали, що всі без наших дипломів і без підтвердження)))

не її мотивація, а очевидність

Если азиаты от стресса не повесятся )

Я знаю. Але ж декілька ізраїльських спеціалістів - то їх ’візитівка’. Якраз на поціновувачів закордонної освіти розрахована.

Так, ізраїльські лікарі там звісно без наших дипломів. Хто б в них їх вимагав - це ж ІЗРАЇЛЬСЬКІ спеціалісти. Як можна....

Є ваша думка і неправильна, вгадала?)))

Так, ми тут дискутуємо. А саме важливо це баланс, моральне задоволення. Наприклад Азія вказує, але люди не щасливі, як роботи. Ми намагаємося так вославити нашу освіту, а в класі майже дітей немає, які б не займалися з репетиторами. І школу обговорюємо і на роботі, і з друзями, і рідними, і все життя крутиться навколо школи. А Європа на розслабоні, тільки всі діти біжать у їхні школи із задоволенням, як місцеві, так і біженців. І стресу від освіти немає. І саме головне, незважаючи хто як учиться, їхні всі будуть при роботі. І в Англії також ж блат, кум, сват, брат, без рекомендацій важко пристроїтися. А от як за тебе замовлять слово (нашим мало кому так пощастило), то рахуй ти виграв лотерею. А паралельно в Англії безліч індусів та інших націй, там такі міцні общини, там як вовча стая. Тому не варто так надриватися де краща де гірша освіта, треба аналізувати життя вцілому

Ізраїльські фахівці розраховані не на поціновувачіів закордонної освіти, а на тому, що Ізраїль -одна із провідних країн світу у лікуванні онкології. А вам отой комплекс меншовартості бачиться кругом.

не треба придумувати. вона вчила лише за програмою. складніше нічого не навчили,бо ми не йшли на фіз-мат.,а планували в ін.яз,куди теж впнхнули математику. сама програма слабка за 8 клас у Британії. те що ми вчили у школі в 6 класі,там вчать у 8. і репетитор ні до чого. репетитора найняла,бо у 7 класі у доньки з геометрії під новий рік було 3 і 4. вона за 2 роки витягла ідеально по програмі. складніше не давала,бо це не потрібно. донька сказала,що програма з математики дуже слабка.

що кандидат навчив мою доньку розв*язувати складніші задачі. навчив те,що за програмою 8 класу зобов*язана знати дитина у нас в УКраїні(за підручником Мерзляка 8 клас). виключно. програма 8 класу в Британії як в 6 в Україні. Це слабко дуже

Ізраїльські фахівці розраховані не на поціновувачіів закордонної освіти, а на тому, що Ізраїль -одна із провідних країн світу у лікуванні онкології. А вам отой комплекс меншовартості бачиться кругом.

то Вас так пре від того, що тема не задалась, як хотілось? Ви хоч читаєте, що пишете?

Більшість наших лікарів-онкологів лікують за міжнародними протоколами.

У мене тут у дитини вже кілька разів була ангіна. Жодного разу мазок не брали. Акліматизація важкувато проходила. І тут прописували постійно антибіотик, бо в школу гонять, коли дитина ще не одужала, і вперше отит був, також бо прописують антибіотик на 7 днів, а на другий - шуруй в школу, і вчителька має давати антибіотик в школі. Класні умови? Бережуть здоров´я?

А чого ви гінеколога не прокоментували? Нема що сказати про таку ’передову’ медицину?

А что комментировать? В какой стране пациенты сами мазки у себя берут гинекологические?

Вспомнила, что зацепило об американских школах. У друзей дочка еще до войны один учебный год провела в школе США. Ребенок плакал, когда пришлось уезжать. А это от Лили Ким: Мне кажеться они формируют довольно важный жизненный навык. Закрывая школьную тему - что в американской школе ребёнка мне запомнилось и было целительно. Бесконечно на разные лады повторяемый нарратив: «проблемы неизбежны, жизнь непредсказуема, ничто и никогда не идёт как ты ожидал – но ты всему сможешь научиться, найдёшь свой путь и будешь счастлив, если так решишь». Нарратив, что человек сам выбирает быть ему счастливым или страдать – мне несколько лет был глубоко непонятен. А потом каааак дошло!
С первого дня и до выпускного в школе и вся среда вокруг транслирует «не бойся делать ошибки, без них не бывает опыта, не верь никому, кто тебе говорит, что ты неспособен, не позволяй никому тянуть себя вниз, упал – не значит надо оставаться внизу, таланливых людей много – но без упорной работы они ничего не достигают, но ты можешь упорно работать...» - это один бесконечный вдохновляющий pep talk, который никогда не смолкает.
На graduation церемонии конечно же была вдохновляющая речь от почётного гостя. Женщина, полжизни боровшая с мировым голодом в ООН, рассказала как родители привезли её из Индии в Канаду. Как она адаптировалась. Как ей было трудно поступать. Как не было денег. Как у ее был культурный конфликт с собственной семьей из-за отношения к замужеству. Как после университета год ждала возможность начать работать в ООН. Работала по 12 часов официанткой в НЙ, ожидая эту возможность, жила у друзей в кладовке. Потом получила стартовую должность. Работала в 26 странах на пяти контитентах. В Боливии заразилась лихорадкой, чуть не ослепла. Но не бросила обожаемую работу. Брак не сложился – она усыновила сирот в Индии и Африке. У нее обнаружилось генетическое заболевание, неизлечимое даже сейсас – постепенная атрофия мышц. Вместе с врачами и китайскими мастерами она создала для себя систему из плавания, упражнений и массажа, что замедляют процесс. Ей давали два года – она ходит уже десять. Она нашла вдохновение в индийских танцах. И вот появилась надежда, что скоро будет лекарство. Знала ли она, что у нее будет такая жизнь? Нет. Знают ли выпускники обо всех испытаниях, что их ждут? Нет. Но что они точно знают – что они храбрые, умеют учиться и обязательно найдут важное для них дело, что их будет двигать по жизни.
И это не какая-то особенная речь. Подобие этой речи – попроще и поменьше пафоса – но мне сказали в миддл скул еще, когда мы только прибыли в Америку, в самый первый год.
У детей в школе была зверская училка физкультуры – мисс Шелтон. Я про нее писала. Сейчас я понимаю, что она демонстрировала все признаки тяжелого военного PTSD, после службы в Афганистане. Послушав про ее скачки настроения и дикий ор на стадионе – я решила поговорить о ее замене. На что мне другие родители ответили, что из жизни всех мисс Шелтон не уберёшь – и надо детей учить to cope – иметь дело со стрессом и такого рода.
Но сигнал мой был услышан – и с детьми села в кружок детский психолог в библиотеке. И стала говорить с ними – как они могут донести до мисс Шелтон может ли она не орать как майор Пейн. В процессе разговора они выяснили, что могут поблагодарить сначала мисс Шелтон за службу. Показать понимание, что это ее язык заботы – она хочет быть самым лучшим учителем физры для них. Пошутить крича ей в ответ так же как она «йес, мэм!» - и в атмофере принятия понять друг друга.
Дети поздравили мисс Шелтон, поблагодарили, пошутили, сообщили, что если надо они конечно будут носить с собой запасные трусы, потому что от ее крика иногда и такое бывает... Все посмеялись, прослезились, обнялись и решили устроить день майора Пейна, когда все будут орать. Мисс Шелтон рассказала им как служила в армии, и как проходит программу реабилитации для ветеранов. Все опять обнялись – и стали и сильнее, и мудрее, и счастливее. Это был пятый класс.
После - каждый сложный момент сопровождался таким же обучением иметь с ним дело. Не избегать, не делать катастрофических обобщений - иметь дело с реальностью и собой. Видеть проблемы как развивающие испытания.
Что такое американская антикризисная поддержка ребёнка в школе, когда произошло тяжелое событие этой зимой - я увидела и все равно офигела.
Как мгновенно организовалась команда и моментально донесла, что когда кто-то причиняет тебе боль, когда кто-то хочет украсть твое будущее, кто-то хочет сломать тебя - это его проблема, что он хочет всего этого.
Ты можешь за себя постоять. Ты можешь выстоять. Ты можешь не позволить никому отнять твои мечты. Мы все можем тебе помочь и поддержать - но решить быть счастливой можешь только ты сама. И бороться за это.

Боже ви так круто написали, не те що для дітей, аж я крила розпрямила, ви ніби вселили мені надію і віру. Дякую, дійсно дуже часто не вистачає таких слів по життю. І я це усвідомлюю, а навіть так не можу донести власним дітям

Боже ви так круто написали, не те що для дітей, аж я крила розпрямила, ви ніби вселили мені надію і віру. Дякую, дійсно дуже часто не вистачає таких слів по життю. І я це усвідомлюю, а навіть так не можу донести власним дітям

Багато проблем через шалене несприйняття нуша вчителями і батьками. Моя перший клас ходила в державну школу і на зборах мамашки просила вчительку давати більше домашки🤦‍♀️. Я плюнула перевела в приватну. Теж є свої приколи але у дитини хоча б нема ненависті до навчання

що кандидат навчив мою доньку розв*язувати складніші задачі. навчив те,що за програмою 8 класу зобов*язана знати дитина у нас в УКраїні(за підручником Мерзляка 8 клас). виключно. програма 8 класу в Британії як в 6 в Україні. Це слабко дуже

Тому що підтягуємо під європейські стандарти. Думайте.

Так, ми тут дискутуємо. А саме важливо це баланс, моральне задоволення. Наприклад Азія вказує, але люди не щасливі, як роботи. Ми намагаємося так вославити нашу освіту, а в класі майже дітей немає, які б не займалися з репетиторами. І школу обговорюємо і на роботі, і з друзями, і рідними, і все життя крутиться навколо школи. А Європа на розслабоні, тільки всі діти біжать у їхні школи із задоволенням, як місцеві, так і біженців. І стресу від освіти немає. І саме головне, незважаючи хто як учиться, їхні всі будуть при роботі. І в Англії також ж блат, кум, сват, брат, без рекомендацій важко пристроїтися. А от як за тебе замовлять слово (нашим мало кому так пощастило), то рахуй ти виграв лотерею. А паралельно в Англії безліч індусів та інших націй, там такі міцні общини, там як вовча стая. Тому не варто так надриватися де краща де гірша освіта, треба аналізувати життя вцілому

Знаю совсем другой случай во Франции. Престижная школа и т.д. Это ваши дети просто не дотягивают.

Престидная школа - это франц по приезду надо было уже знать.

Знаю совсем другой случай во Франции. Престижная школа и т.д. Это ваши дети просто не дотягивают.

Це якщо колектив в міжнародній компанії, то звичайно таких рощмов не буде. Але є малий і серелній бізнес. І отакого відношення тут повно.

Але ж це зроблено для морального задоволення клієнтів. В Україні, та навіть тут на форумі, є дівчата, які роками не були в гінеколога. А тут виявляється є спеціальні центри, де дають такі набори, пояснюють, ти все собі робиш сам і приносиш. Головне результат - слідкувати за своїм здоровʼям, застерегти рак

ні, не вгадали: є очевидний факт - їдуть в Україну за тим простим, що дешевше отримати в Україні за європейські зарплати. А коли постає серйозна хвороба, то аж бігом люкуються в країні перебування. Вже мовчу про те, що українці і до війни їздили лікуватись за кордон в разі тяжкої хвороби, збираючи на це гроші з миру по нитці.

Я в Британії. Як приїхала просто попросилася записати на УЗІ щитовидки, так яких кісти маленькі. Мені прислали запрошення через 1,5 місяці, а через рік вже прислали листа на плановий огляд, тобто рік назад вони записали. А ще я отримала три листи про необхідність здати мазок на рак шийки матки. В Україні нікому не цікаво чи я здала чи ні. А тут регулярно нагадують. А і на флюрографію також, ще й в листі було написано, що ми з країни з високим показником туберкульозу.
А ще був момент, у сина отит, виписали безкоштовне лікування і взяли мазок з вуха. Це був рецидив, бо в Україні перед війною лежали в стаціонарі перший раз з отитом. І вухо в дитини шелушилося, так і залишилося. А в Британії лікар, доречі африканка, сказала, що їй цемент подобається і взяла мазок. Через три дні нам і смс прийшла, і з рецепції зателефонували, терміново підійти, висіяли грибок і поміняли безкоштовно лікування. Так що не знаю що й сказати.

Яка блін програма? Без знання мови дитина ходила до школи, нічого не розуміла, школа робила акцент на вивченні мови. Діти пішли до школи іноземної бо такі умови інтеграції. Мій нічого взагалі не розумів, я нічим допомогти не могла, бо мови не знаю.
Рік просидів і все. Бо спочатку треба хоч 3 роки для словникового запасу, а потім програми. Наших дітей не чіпали, допомагали чим могли, за що ми дуже вдячні. Людяність там на першому місці, а не програми