Спілкування з родичем

Родич - мамин старший брат. Об´єктивно, все життя його родина завдяки йому жила значно багатше за нашу, він працював на керівній посаді на великому заводі. Бачились ми тільки літом у бабусі коли він приїздив. Це було рідко, бо в них були моря переморя, а в нас тільки село. Так от до конфлікту. Практично все життя він ставився до нашої родини зверхньо, міг дозволити собі висказування, що ми ніким не станем, а будем жебраками. Ніколи нами особливо не цікавився. Зараз сталось дивовижне. Він почав телефонувати мені, брату і сестрі і вітати з святами і ДН. Мені майже 40, йому далеко за 70. Ми всі здивовані, бо такого ніколи не було. Що це? Одинока старість? Він не одинокий, жива дружина, його діти переїхали в Америку і він поїхав по програмі біженців до них. Розвозить внуків ро школам і гурткам. Задіяний там, дивиться світ. Ось ці звінки почались років три тому. Мене вони дивують, мені вони зайві. Гляньте на ситуацію зі сторони. Тільки не кажіть, що - ну що тобі важко поговорити з дядьком 2 хвилини. Так важко. Звонити почав ще іншим нашим двоюрідним, вони також не охотно спілкуються, бо ставлення до них було аналогічне