Коко Шанель

Своеобразная….

Смелая, самоуверенная, вообщем такая себе ’революционерка’.Но и в тоже время, я думаю, не особо счастливая в личной жизни

Вообще не думаю. Просто имя знаю

Человек, который пойдет по трудам, ненавидит бедность

Ельза Скіапареллі ще більше реформувала тодішню моду, але при цьому не співпрацювала з фашистами, а пішла працювати до червоно хреста, не дивлячись на свою шалену популярність.

Білошвейка, яка дуже любила гроші і хотіла їх і слави - в цьому нічого поганого нема, бо вона і працювала, але йшла на все і по трупам, і нічим не гидувала - була тим, що зараз називають екскортницею, і просто коханкою за гроші - прошла і Крим, і Ріим , і мідні труби, і через руки і творчих людей, і аристократів, і багатіів і ще невідомо кого, в тому числі була коханкою фашиста, і обплювувала і знищувала гідних конкурентів. Як модельєр хороший, а от людські якості..((
Що вона зробила добре - поховала на свої гроші Дягілєва, бо тей розтринькав всі свої статки і обкрадав свою ж трупу і не було навіть грошей на його похорон і поставила йому пам’ятник.

Женщина феникс. Сколько ее жизнь не лупашила - собралась и пошла работать дальше. Она была отличным маркетологом и креативным директором. И умела нанимать хороших работников.
Сейчас бы она в своем бренде не удержалась, слишком уж у нее были ограниченные представления о мире.
Бренд Шанель фактически сделал Карл. Кому были бы нужны ее скучные твиды, пластиковый жемчуг и унылые туфли с черными носками. Карл как аристократ выжал шик на максимум.

Цікаво. Вперше таке про неї читаю. Правда, не дуже цікавилася

Багато фактів своєї реальної біографіі вона теж приховувала, а деякі міняла і подавала в іншому світлі або видумувала для створення свого образу.
Тих же головних своїх суперників Діора і Скіпареллі готова була з гівном змішати,що і робила при любій нагоді, хоча по таланту вона їм була зовсім не ровня, бо в неї не було фантазії і творчого польоту взагалі. Вона просто мала комерційну жилку, брала тканини і фасони з чоловічого одягу, а кольори і простоту суконь у монахинь і все робила через зв’язки/ліжко.
І її повернення в моду в середині 50тих було провальним, бо ті фасони не подобались публіці на фоні Діора чи Балмейна і вона проплатила хвалебну статтю в колонці відомої газети, що її моделі революційні))), хоча основа залишилась таж сама і після цього публіка почала придивлятись і купувати. Так що все у неї було построєне на піарі і комерції, а не на таланті. Талант був у Лагерфельда, ну і нюх і комерційна жилка теж, який зробив її будинок моди великим.