Басноплетка• Изменено 11 сентября 2023
А у Вас є почуття провини...
перед дітьми? Якщо ви в Україні...
Київ, високий поверх, Правий берег, сторона дуже голосна завжди до роботи ПВО.
В субботу чула дирчання дрона через відкрите вікно. Побігли з малою до паркингу, поки бігли мала чуть ногу не підвернула і серце колотилось в неї.
10 років дитині.
В мене не гарне почуття, воно мене дуже бентежить...
Тут працюю - фінансовим аналітиком, квартира своя, гарна зарплатня ( не має віддаленнего доступу, а точніше керівництво не признає його)
Але є дитина, яку напевно було б гарно вивезти на час війни. І в мене це кожний раз після таких ночей, як качелі.
Київ, високий поверх, Правий берег, сторона дуже голосна завжди до роботи ПВО.
В субботу чула дирчання дрона через відкрите вікно. Побігли з малою до паркингу, поки бігли мала чуть ногу не підвернула і серце колотилось в неї.
10 років дитині.
В мене не гарне почуття, воно мене дуже бентежить...
Тут працюю - фінансовим аналітиком, квартира своя, гарна зарплатня ( не має віддаленнего доступу, а точніше керівництво не признає його)
Але є дитина, яку напевно було б гарно вивезти на час війни. І в мене це кожний раз після таких ночей, як качелі.
показать весь текст
1
2
7
39
0
У мене 2 сина підлітка, тому ми виїхати. Додому хочеться, але відкидаю слабодухість і емоції і живемо на чужині. Вирости дітям у війні, звикнути до такого життя (а людина до всього звикає) з перспективою піти на цю ж війну, ні.
1
1
Я пам‘ятаю той тваринний страх, коли вперше побачила в телеграмі повідомлення: увага, загроза ракетного удару… Він просто паралізував і я не могла дихати
1
Так, 23. Закінчила університет(не той що планувала,якби залишилась там), має роботу(знову ж таки інші плани були), а найкращі подруги так і залишились Донецькі, що розкидані по світу. Повертатися ні до кого, й ні до чого(
Я не знаю, что вам сказать. Я из выехавших и те же чувства, только в другую сторону. Что я сломала своим детям жизнь. Ещё и этот хейт бесконечный. Чувствую себя обманщицей, предательницей родины, худшей матерью на свете.
ой, автор. Були там було відчуття провини, що відірвала від дома, від тата від бабусі і дідуся.
Тут, як приїхали в першу тривогу (як раз приліт був у сусідньому кварталі), плакала, бо що я за мати, що наражаю дитину на небезпеку.
Купила булку, корю, бо і так повненька.
Просить їсти, відповідаю ’попий водички’, чи ’візьми йогурт’, щоб не поправлялась, то думаю, що ж я за мати ...
Мама завжди у всьому винувата)))
Але коли ми повернулися, я хоч бачу щасливу дитину, там їй було важко і некомфортно. А тут улюблений тато, бабуся, дідусь, кролик та котик, друзі та вчителька. Своя гарна кімната, звична обстановка. Так є нові правила. Звук тривоги, тягне крісло-мішок у коридор (там 2-3 стіни), а там до подальших інструкцій. Але психологічно я її там зовсім не витягувала і себе без чоловіка також.
Тут, як приїхали в першу тривогу (як раз приліт був у сусідньому кварталі), плакала, бо що я за мати, що наражаю дитину на небезпеку.
Купила булку, корю, бо і так повненька.
Просить їсти, відповідаю ’попий водички’, чи ’візьми йогурт’, щоб не поправлялась, то думаю, що ж я за мати ...
Мама завжди у всьому винувата)))
Але коли ми повернулися, я хоч бачу щасливу дитину, там їй було важко і некомфортно. А тут улюблений тато, бабуся, дідусь, кролик та котик, друзі та вчителька. Своя гарна кімната, звична обстановка. Так є нові правила. Звук тривоги, тягне крісло-мішок у коридор (там 2-3 стіни), а там до подальших інструкцій. Але психологічно я її там зовсім не витягувала і себе без чоловіка також.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу