Вот просто достало вже!
В дитинстві постійні сварки між батьками, 90ті, важко, папа пив, мама пилила.
Потім заміж вийшла-як вивтікала, дома було погано. Не подобався їм дуже чоловік, постійно між ними як між двох вогнів.
Зараз мені 42. Розвелась, проблеми з розподілом майна, аліментами, не хоче платити, ну таке, прорвусь. Розвелась рік назад.
Зараз складаються гарні відносини з хлопцем, дійсно гарні, теплі. Колишній був дуже жорстокий, я б сказала злючий. А тут увага, гарні квіти, подаруки. Але проблема, батьки криком кричать-що ж ти робиш? Він же бідний? Ти про дітей подумала.
А в чоловіка цього будинок розбили орки, він як раз на лінії вогню, будинок ним побудований, все життя там лишилось( Він працьовитий, розумний, дбайливий. дуже поважаю моїх дітей.
Але ж він Донецький, прям штамп поставили (доречі розмовляє виключно українською, патріот), а ще й "нічого нема в такому віці, то він тобі й не треба". Мама ледь не голосить, каже як будеш з ним, то з квартири виїжджай, я дітям її хотіла. Папа не розмовляє. Квартира куплена мною, але помогли батьки більше ніж 70%.
Я розумію, що тут просто сказати :поважаю, люблю, але розберусь сама. І обмежити спілкування. АЛЕ мене так достало все життя пресс, все життя тебе повчають і ти як між огней, своїх дбайливих родичів, думаєш, як би не обідити, підтримати, але ніхто так про тебе не думає. Нетактично лізуть, не підбираючи слова. Толком не хвалять, завжди зате покритикують( А я головбух , але де ж так, їм воно як випадковість.
А я хочу сімю, саме таку! де підтримують, люблять, захтищають. АЛЕ ні
Люди, так хочу почути як у інших, особливо хороше, але пишіть усе, цікаво.
В дитинстві постійні сварки між батьками, 90ті, важко, папа пив, мама пилила.
Потім заміж вийшла-як вивтікала, дома було погано. Не подобався їм дуже чоловік, постійно між ними як між двох вогнів.
Зараз мені 42. Розвелась, проблеми з розподілом майна, аліментами, не хоче платити, ну таке, прорвусь. Розвелась рік назад.
Зараз складаються гарні відносини з хлопцем, дійсно гарні, теплі. Колишній був дуже жорстокий, я б сказала злючий. А тут увага, гарні квіти, подаруки. Але проблема, батьки криком кричать-що ж ти робиш? Він же бідний? Ти про дітей подумала.
А в чоловіка цього будинок розбили орки, він як раз на лінії вогню, будинок ним побудований, все життя там лишилось( Він працьовитий, розумний, дбайливий. дуже поважаю моїх дітей.
Але ж він Донецький, прям штамп поставили (доречі розмовляє виключно українською, патріот), а ще й "нічого нема в такому віці, то він тобі й не треба". Мама ледь не голосить, каже як будеш з ним, то з квартири виїжджай, я дітям її хотіла. Папа не розмовляє. Квартира куплена мною, але помогли батьки більше ніж 70%.
Я розумію, що тут просто сказати :поважаю, люблю, але розберусь сама. І обмежити спілкування. АЛЕ мене так достало все життя пресс, все життя тебе повчають і ти як між огней, своїх дбайливих родичів, думаєш, як би не обідити, підтримати, але ніхто так про тебе не думає. Нетактично лізуть, не підбираючи слова. Толком не хвалять, завжди зате покритикують( А я головбух , але де ж так, їм воно як випадковість.
А я хочу сімю, саме таку! де підтримують, люблять, захтищають. АЛЕ ні
Люди, так хочу почути як у інших, особливо хороше, але пишіть усе, цікаво.
показать весь текст
1
2
4
143
0
Видно, та вторая женщина была уже на грани отчаянья от отсутствия штанов в своей жизни, что потащила в дом буквально первого встречного
Ооо, как все запущено
Ок, поясню. Для вас он может быть самым лучшим и любимым. Но для той, кто его видит первый раз, он закрытая книга. И соглашаться жить по сути со вчерашним незнакомцем может только или очень глупая, или очень отчаявшаяся найти хоть кого-то женщина.
Ок, поясню. Для вас он может быть самым лучшим и любимым. Но для той, кто его видит первый раз, он закрытая книга. И соглашаться жить по сути со вчерашним незнакомцем может только или очень глупая, или очень отчаявшаяся найти хоть кого-то женщина.
Подобається мені то, чи ні-але я немаю жодного права їх судити, то було їх життя, воно було важке. Я це пропрацювала і просто прийняла, прияйняла, що приймаю їх такими, які вони є. Але вони мене не хочуть))) І до речі тут не про дорослість, а про те, що вони ще діти і завжди вимагають уваги, заздрять іноді здається перемогам.
Але коли колишній чоловік мені робив гадості, вони навіть йому при розмові про це не заікнулись, толерантно промовчали)
Мене вже до вечора попустило, то зранку хвиля неприйняття іза за того, що батько відмовився зі мною спілкуватись. А ми ж тільки зустрічаємся, про весілля і мови нема. Це смішно, якби не сумно. Бо ми спілкуємось щотиждня, я їзжу до них допомагати. І це спілкування крізь зуби мене не влаштовує, тоді краще ніяк
Але коли колишній чоловік мені робив гадості, вони навіть йому при розмові про це не заікнулись, толерантно промовчали)
Мене вже до вечора попустило, то зранку хвиля неприйняття іза за того, що батько відмовився зі мною спілкуватись. А ми ж тільки зустрічаємся, про весілля і мови нема. Це смішно, якби не сумно. Бо ми спілкуємось щотиждня, я їзжу до них допомагати. І це спілкування крізь зуби мене не влаштовує, тоді краще ніяк
Для меня он не является лучшим и любимым. А что касается той женщины, с которой он живет сейчас - она на первом свидании не пустила его в квартиру. Он 2 дня ночевал у нее в подъезде
Дополню свой коммент. Той женщине, наверно, стало жаль его. К тому же она на 19 лет старше него. Где еще она нашла бы мужчину значительно моложе нее, который хотел бы семейной жизни с женщиной ее возраста? А ровесника она, наверно, не хочет
Право судить не имеет никто.
А злиться, не прощать, выстраивать личные границы и т.д.-имеете. Ощущение, что все-таки не до конца доработали.
Дело не в родителях, вернее конечно в них-но это та константа, которая не поменяется. Понятно, что у них -невзрослая позиция, но это не изменить, да им и не нужно
То, что ВЫ нуждаетесь в их одобрении , переживаете как и что они говорят и т.д. Речь о том, что Вы зависите от их мнения.
А Жизнь Ваша и Вам не надо одбрение от родителей с кем встречаться, Вы вообще можете их не посвещать в свою личную жизнь
А злиться, не прощать, выстраивать личные границы и т.д.-имеете. Ощущение, что все-таки не до конца доработали.
Дело не в родителях, вернее конечно в них-но это та константа, которая не поменяется. Понятно, что у них -невзрослая позиция, но это не изменить, да им и не нужно
То, что ВЫ нуждаетесь в их одобрении , переживаете как и что они говорят и т.д. Речь о том, что Вы зависите от их мнения.
А Жизнь Ваша и Вам не надо одбрение от родителей с кем встречаться, Вы вообще можете их не посвещать в свою личную жизнь
деньги вложены не только в квартиру,но и в ремонт.иногда ремонт стоит дороже,чем сама квартира.можно купить квартиру без ремонта,она будет стоить копейки,сделать ремонт и квартира уже другой ценовой категории.
Ну кто ж может з.апретить:) У нас вообще все очень любят раздавать непрошенные советы. Но у неудачника нет морального права давать советы.
Есть. Потому что он научен собственными ошибками. И хочет предостеречь своего ребенка от подобных ошибок
Это и есть самая главная ошибка неудачника - думать, что он может кого-то предостеречь. Ребенка можно научить только своим примером, никак иначе. Если свой пример плохой, следует помалкивать и надеяться, что ребенок будет умнее.
Ну вот я сделала ошибку, поспешив заняться первым сексом на первом свидании. Считаю, что я все-таки вправе объяснить дочке, что не нужно так делать
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу