Звичайно це дуже складне рішення і дуже індивідуальний досвід, але хочеться почути чужі історії, перш ніж творити чи не творити свою) Особливо цікавлять історії тих, хто повернувся з дуже малими дітьми. Чи змогли ви адаптуватися і як швидко? Чи це було рішення виважене чи приймали його на емоціях? І головне, чи ви не шкодуєте?
Модна в особисті повідомлення, якщо тут не хочете.
Дякую!
Модна в особисті повідомлення, якщо тут не хочете.
Дякую!
показать весь текст
1
3
1
19
95
1
Ответ дляInna_ya_krasivaya
особливо наприклад не змінилося, = тривоги, ракети, шахеди = все нормально
ну если это не изменилось и нормально то у меня для вас плохие новости
ну если это не изменилось и нормально то у меня для вас плохие новости
Ну давайте вже погані новини, я до всього готова, сказали А тоткажіть вже Б.
1
1
1
Ні, ми чекали коли від Харкова відгонять русню і ще чекали повернення до міста наших тренерів. Бо просто повернутися і сидіти дитині в хаті нас не влаштовувало. В Кишиневі він мав змогу тренуватись, навіть мав партнерку і участь в змаганнях. Взагалі як ми тікали 2 березня, перше, шо полетіло у валізу, то його тренувальний одяг та взуття
3
1
1
Все відносно, ми більше 1.5 року живемо, ми звикли, і продовжуємо жити, ростимо дітей, ходимо на роботу.
1
6
Дійсно дивне . Спочатку жила там собі ні з ким не спілкуючись з України, а тепер у порадниць питає як воно тут.
7
До людей які повернулися в Україну. Ми думали про еміграцію і в 2015 в в 2019, але кожного разу приймали рішення залишитися. Дитину от народили в війну якраз. Тепер ми знову приймаємо рішення
Как малословно и спокойно без анонимов)) а так бы уже на страниц 6 настрочили бы ’воды и пожеланий’))
Скажу одно, решения на эмоциях никогда не есть хорошо, эмоции проходят а сделанное иногда может не соответствовать реальным ожиданиям .
Только холодный ум и адекватный реализм
Скажу одно, решения на эмоциях никогда не есть хорошо, эмоции проходят а сделанное иногда может не соответствовать реальным ожиданиям .
Только холодный ум и адекватный реализм
2
2
А що робити???
Істерити, панікувати, ми нікуди не виїжджали ми адаптувалися, для нас це вже нормально.
Істерити, панікувати, ми нікуди не виїжджали ми адаптувалися, для нас це вже нормально.
8
1
От! Якщо вирішувати серцем, то я б вже вдома була. Але результати більшості моїх емоційних рішень мені не подобаються
2
Ответ дляInna_ya_krasivaya
особливо наприклад не змінилося, = тривоги, ракети, шахеди = все нормально
ну если это не изменилось и нормально то у меня для вас плохие новости
ну если это не изменилось и нормально то у меня для вас плохие новости
Тривоги рідко, вильоти ще рідше.
Люди живуть своїм життям.
Люди живуть своїм життям.
3
Я не розумію, якщо ви майже 10 років як маєте бажання емігрувати з України, навіщо вам повертатись 
Сейчас в разных областях Украины - разная обстановка. Одеса, Харьков, Днепр... Напишите конкретнее, куда планируете возвращаться - мы Вам подскажем как у нас на сегодняшний день.
я вернулась к мужу с подростком в Николаев, все просто отлично по ощущениям. но с маленьким ребенком никогда бы не вернулась. это честно
Неа( вернулись в Германию, билеты на 15 е так и пропали .
13 го были у невролога и малому написали заключение с зпр, ему почти 3 а проблем куча и самое главное это постоянные истерики от любого звука шума дёргается просыпается и потом это адище, успокоить его мостики и крики нереально час два , мы решили что сделаем только хуже , я сама на антидепрессантах , малая как ни странно самая первая заговорила что хочет назад в Германию, в общем пока мы трусы нерешительные , наверное если бы было свое жилье и хоть какие то родные близкие , то думали бы ещё а так мы пока там где тихо , но решение далось очень сложно и не без слез
13 го были у невролога и малому написали заключение с зпр, ему почти 3 а проблем куча и самое главное это постоянные истерики от любого звука шума дёргается просыпается и потом это адище, успокоить его мостики и крики нереально час два , мы решили что сделаем только хуже , я сама на антидепрессантах , малая как ни странно самая первая заговорила что хочет назад в Германию, в общем пока мы трусы нерешительные , наверное если бы было свое жилье и хоть какие то родные близкие , то думали бы ещё а так мы пока там где тихо , но решение далось очень сложно и не без слез
2
4
Ответ дляrybka21
Я не розумію, якщо ви майже 10 років як маєте бажання емігрувати з України, навіщо вам повертатись
Я маю бажання з чоловіком емігрувати і разом з ним ростити свою дитину. Аби він міг виїхати рішення було б однозначне
3
4
Да, с этим не поспоришь! Я благодарна каждому выехавшему заграницу или на ЗУ. Я опять вчера на станции Университет смогла в вагон зайти, пропустив три поезда в час пик, когда с работы ехала. Это жесть. Двери открываются, а там толпища и никто не выходит.
1
2
А почему? У Вас какие-то психологические особенности? Мы все живём обычной жизнью, а у вас какие-то сомнения. Чего конкретно боитесь?
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу