Фенте Фря• 15 декабря 2023
Здорова дитина - "незручна", істерить?
Підкидує мені фб час від часу такі відео від психологів: якщо дитина тиха, зручна, з усім погоджується - то у неї проблеми. А здорова дитина має закатувати істерики, протестувати, шкодити і т.д.
Навіщо таке вбивати людям в голови?
Мій особистий досвід з дитинства, досвід з моєю дитиною і зі знайомими якраз показує зворотнє: якраз бунтарні, складні діти потім виростають у проблемних школярів, підлітків і т.д.
Не беремо ло уваги одиничні виходки, або істрики - таке буває.
А який ваш досвід?
Навіщо таке вбивати людям в голови?
Мій особистий досвід з дитинства, досвід з моєю дитиною і зі знайомими якраз показує зворотнє: якраз бунтарні, складні діти потім виростають у проблемних школярів, підлітків і т.д.
Не беремо ло уваги одиничні виходки, або істрики - таке буває.
А який ваш досвід?
1
17
28
105
0
Ну особисто ви спостерігали зміну дітей в кращу сторону? Щоб в ранньому дитинстві була складною, а потім стала врівноваженою?
На мою думку дорослі звикли називати тих дітей складними, яких вони не розуміють. То хіба це проблема дитини?
5
25
1
Я ніби описала приклад складної дитини - коли вона не розуміє зауваження, некерована, постійні істерики
4
3
В мене похресниця була жахливою дитиною: кусалася, билася, істерики з валянням по підлозі. Потроху ставало краще. В 7 років стала ідеальною дитиною: розумна, врівноважена, допомагає мамі і татові, розуміє фрази ’Не можна’, ’потім’, ’немає грошей/часу/бажання’.
Моя донька: зі мною чи татом може істерити, балуватися, лінуватися багато, зате у садочку, коли ходила, а тепер у школі і на гуртках - ідеальна дитина. Її постійно хвалять, кажуть, що найстаранніша, поведінка найкраща, працелюбна тощо. Зате вдома це зовсім не ідеальна дитина.
Моя донька: зі мною чи татом може істерити, балуватися, лінуватися багато, зате у садочку, коли ходила, а тепер у школі і на гуртках - ідеальна дитина. Її постійно хвалять, кажуть, що найстаранніша, поведінка найкраща, працелюбна тощо. Зате вдома це зовсім не ідеальна дитина.
8
3
Так я ) була дуже вредною і нахабною дитинкою . Зараз добра позитивна , диполом універу , робота . Сімʼя .
6
Вы наверное не поняли, о чём там говорилось. Да и вряд ли за 30 сек можно что-то донести, если инфу вы черпаете из рилс.
Суть не в том, что сложные дети - это здоровые.
А в том, что мы, родители, хотим ’удобных’ детей - тихих, спокойных, обязательно послушных. Чтобы дал ему игрушку и он бы играл целый вечер. Сказал в поезде сидеть тихо - он сидит 6 часов смотрит тихо в окно. А для ребёнка норма не сидеть долго на одном месте, изучать мир и поэтому лезть везде и всем интересоваться, не сидеть спокойно, а большую часть времени быть в движении, задавать вопросы, переключать внимание. Норма не владеть своими эмоциями - он ещё только учится этому и очень зависит от родителей, как он этому в итоге научится. Норма настаивать на своём, не бояться заявлять о своих желаниях, ну и многое другое.
Это, а не сложность и проблемность.
И да, послушность, которую мы все хотим в детстве, оборачивается огромными проблемами для самого ребёнка во взрослой жизни. Особенно, для мальчиков. От которых резко с лет 18ти ждут уже абсолютно противоположных качеств
Суть не в том, что сложные дети - это здоровые.
А в том, что мы, родители, хотим ’удобных’ детей - тихих, спокойных, обязательно послушных. Чтобы дал ему игрушку и он бы играл целый вечер. Сказал в поезде сидеть тихо - он сидит 6 часов смотрит тихо в окно. А для ребёнка норма не сидеть долго на одном месте, изучать мир и поэтому лезть везде и всем интересоваться, не сидеть спокойно, а большую часть времени быть в движении, задавать вопросы, переключать внимание. Норма не владеть своими эмоциями - он ещё только учится этому и очень зависит от родителей, как он этому в итоге научится. Норма настаивать на своём, не бояться заявлять о своих желаниях, ну и многое другое.
Это, а не сложность и проблемность.
И да, послушность, которую мы все хотим в детстве, оборачивается огромными проблемами для самого ребёнка во взрослой жизни. Особенно, для мальчиков. От которых резко с лет 18ти ждут уже абсолютно противоположных качеств
1
7
28
я тиха і зручна і в мене проблеми, син дуже істеричний теж з проблемами, абсолютно здорових ідеальних не буває
3
А точно говорилось именно о таких детях и таких называли здоровыми?
Что-то мне подсказывает, что вы очень всё перекрутили))
Что-то мне подсказывает, что вы очень всё перекрутили))
14
Это не сложный ребенок. Так бывает, когда родители занимаются воспитанием время от времени, сегодня я строгая мама, а завтра делайте что хотите, только меня не трогайте. Поэтому ребенок не понимает, почему вчера можно было на голове ходить, а сегодня уже нет.
2
А ось моя старша похресниця зовсім навпаки. Була ідеальною дитиною: слухняною, без жодної істерики. Така красуня з постійною посмішкою і дуже добра, ласкава, її у приклад завжди ставили. Пішли місячні, почався підлітковий вік, їй 12 і дитину не пізнати: хамить, нічого не хоче робити, все лінь, бреше, курить, не вчиться. Мама за голову хватається.
2
2
3
у меня пример ровно наоборот... был спокойный беспроблемный.. Но с 8 лет как подменили.. что творит сейчас - это ужас...
2
В мене не істерила, тиха, але якщо щось не по її, могла піти і наробить шкоди, підросла стала словами влучно добивати.
Про такі випадки я не знаю, допускаю, що тихі, спокійні діти можуть вирости і мати протилежний характер.
.
Я вважаю що біда батьків більшості в тому , що наприклад щоб вчити або лікувати треба мати диплом про освіту, а батьками може стати хто завгодно. І всі типу знають як виховувати. При цьому геть нічого не знаючи про дітей і їх розвиток.
Батьки хочуть мати зручно спокійну і слухняну дитину. А на справді задача батьків виростити людину яка знає чого хоче, вміє казати ні, і розуміє коли порушується її права і кордони. Батьки мають вирости дитину яка вже років з 14 може сама себе повністю самостійно обходити.
І так дитина яка цьому вчиться не може бути тихою спокійною і слухняною.
Батьки хочуть мати зручно спокійну і слухняну дитину. А на справді задача батьків виростити людину яка знає чого хоче, вміє казати ні, і розуміє коли порушується її права і кордони. Батьки мають вирости дитину яка вже років з 14 може сама себе повністю самостійно обходити.
І так дитина яка цьому вчиться не може бути тихою спокійною і слухняною.
10
3
В головах у людей просто капец.
Все перепутали мальчика бандита с мальчиком боксером. И тот и другой может набить морду но разная мотивация.
Все перепутали мальчика бандита с мальчиком боксером. И тот и другой может набить морду но разная мотивация.
4
Дома она может быть собой, потому что уверена в вашей любви, а в обществе нужно играть роль, чтоб любили.
2
Ви трактували неправильно) там мається на увазі, що здорова дитина в молодшому віці не зобов´язана бути зручною для батьків, бо часто слухняність означає, що дитину ’затисли’ занадто. Вікова норма - істерики і протести, це не погана поведінка, а просто етап розвитку.
Якщо говорити про власний досвід (про дитину однозначно не скажу, ще малувата, щоб робити великі висновки) - так, в дитинстві мені так глибоко вклали в голову, що слухняність - моя головна цінність і єдина бажана риса, що це добряче попсувало мені дитячі роки. Зате дорослі вдома і в школі були щасливі, ідеальна дитина. Тільки за цією ’хорошою’ поведінкою стояло також невміння себе захистити, булінг у школі (бо вчителі ставили мене в приклад, однокласники ображались і били мене, а я мала ’бути розумнішою, бути вище цього’), тотальне нехтування власними бажаннями - від вибору одягу до розуміння моменту ситості від їжі.
Коли я нарешті виросла і підлітком виявила, що вмію хотіти їсти сама, можу відкрити рота і ефективно поставити на місце противного однокласника, це дууууже спростило мені життя. І дало змогу дорослою вибрати іншу професію(свою, яку досі люблю), а не ту, що хотіли батьки; розлучитися з чоловіком-агресором, не боячись стати поганою; відстоювати себе на роботі і в спілкуванні. Звісно, старші в сім´ї сказали, що я зіпсувалась. Серйозно?)
Своїй дитині пояснюю, що слухняність скрізь і всюди - не є нормально. Так, є правила і закони, але бути зручною для всіх, крім себе, не треба.
Якщо говорити про власний досвід (про дитину однозначно не скажу, ще малувата, щоб робити великі висновки) - так, в дитинстві мені так глибоко вклали в голову, що слухняність - моя головна цінність і єдина бажана риса, що це добряче попсувало мені дитячі роки. Зате дорослі вдома і в школі були щасливі, ідеальна дитина. Тільки за цією ’хорошою’ поведінкою стояло також невміння себе захистити, булінг у школі (бо вчителі ставили мене в приклад, однокласники ображались і били мене, а я мала ’бути розумнішою, бути вище цього’), тотальне нехтування власними бажаннями - від вибору одягу до розуміння моменту ситості від їжі.
Коли я нарешті виросла і підлітком виявила, що вмію хотіти їсти сама, можу відкрити рота і ефективно поставити на місце противного однокласника, це дууууже спростило мені життя. І дало змогу дорослою вибрати іншу професію(свою, яку досі люблю), а не ту, що хотіли батьки; розлучитися з чоловіком-агресором, не боячись стати поганою; відстоювати себе на роботі і в спілкуванні. Звісно, старші в сім´ї сказали, що я зіпсувалась. Серйозно?)
Своїй дитині пояснюю, що слухняність скрізь і всюди - не є нормально. Так, є правила і закони, але бути зручною для всіх, крім себе, не треба.
3
10
У меня удобный ребенок истерил. А не удобный спокойный как удав. Не удобный ребенок берет измором. Вот сейчас он объявил голодовку. Он просто не соглашается и делает то что хочет, молча, без истерик.
Нужно смотреть на обстоятельства. Я как-то наблюдала просто замечательного ребенка, даже мужу своему сказала, бывают же дети и у родителей, наверное, минимальные душевные затраты (с нашей пока переговоришь, договоришься, найдешь компромисс, сдохнуть можно).
Был момент, игра, веселье, всё в разгаре и папа этого ребенка сказал пора домой, он тут же, в секунду, всё оставил и побежал одеваться. Я думаю, вот это да.
А потом выяснилось, что дело не в характере ребенка и не в том, что родители там офигенные, а в том, что лупят они его и вообще.
Был момент, игра, веселье, всё в разгаре и папа этого ребенка сказал пора домой, он тут же, в секунду, всё оставил и побежал одеваться. Я думаю, вот это да.
А потом выяснилось, что дело не в характере ребенка и не в том, что родители там офигенные, а в том, что лупят они его и вообще.
4
8
Ой, моя бабушка рассказывала про своего брата. В детстве вот так истерики аж до икоты, чуть что не по его - сразу на пол. Мать в шоке! Думали эпилепсия. Потащили к врачу. Он посмотрел, уточнил симптомы, в итоге спросил, есть ли дома ремень?))) Как бабки пошептали!
5
4
3
2
Проганда вседозволенности. Не более того.
У нас в классе есть ребенок, которому все можно. Учителя стреляются. В этом году нам уже дали ассистента в класс. Мама отмороженая напрочь итд.
Диагнозов у ребенка нет.
У нас в классе есть ребенок, которому все можно. Учителя стреляются. В этом году нам уже дали ассистента в класс. Мама отмороженая напрочь итд.
Диагнозов у ребенка нет.
8
8
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу