Чупа-чупс• 06 января 2024
А вам подобається творчість Сергія Жадана? Ось цей вірш, наприклад
Чекають вечора люди, схожі на равликів,
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.
показать весь текст
6
62
0
Я уезжала оставила специально все фотографии, не только мои, но и детей, потому что лишний грамм веса был важен. Наша задача была выжить. Фото отняли, у меня вся жизнь наперекосяк пошла, фото по сравнению с этим мелочь.
2
2
1
Это был ваш выбор, что забирать, а что оставлять. Не у вас одной жизнь наперекосяк. Но ваша кичливость собственным горем и обесценивание чужого горя удивляет. Эмпатия - не про вас, видимо?
2
8
Я виїздила з тихого Харкова. Так, не Маріуполь. Але я думаю що багато хто знає як там було тихо і безпечно на початку війни.
Ви це спокійно пережили, можу тільки порадіти за вас. Для мене це було дуже важко. І Жадан своїм віршем зумів ці почуття передати.
Ви це спокійно пережили, можу тільки порадіти за вас. Для мене це було дуже важко. І Жадан своїм віршем зумів ці почуття передати.
1
7
Такое впечатление, что только у вас она наперекосяк пошла. Вы самая пострадавшая. Но люди как-то пытаются оставаться людьми.
1
7
Вы выжили, вы в Германии. Все ок. Рада, что так легко распрощались с прошлым и начали жизнь с чистого листа. А понятие горя у каждого свое.
8
Унікальний автор. Не люблю поезію, за рідкісними виключеннями. Жадан те саме виключення, людина що переконує мене, що світ кращий ніж здається
7
Ответ дляSeehund
Да куда мне до вас под анонимом. 
Вам поскандалить охота? Не ту тему выбрали. Найдите что-то о политике, там есть, где разгуляться.
6
Смысл ок, стих не очень на мой вкус. Но я вообще не ценитель поэзии, так что моё мнение ни о чём. Люблю его прозу, люблю музыку. Недавно встретила его в магазинчике возле дома, не сразу узнала, постарел. Последний раз видела в Мариуполе до войны, и с тех пор как будто 10 лет возраста добавилось. Подумалось, что наверное и у меня, и у многих такое.
1
3
Ответ дляSeehund
Да куда мне до вас под анонимом.
О, это тоже ваша фирменная фишка. Когда открываешь аноним, вы сразу сливаетесь))
2
Поэтому я вас и не понимаю. Разве что вам в Саарбрюккене сейчас гораздо лучше, чем жилось в Мариуполе. Вот и нет ни тоски, ни жалости о прошлом.
3
Земляк. Обожнюю.
Ще з часів помаранчевої революції і перших непопулярних виступів і зустрічей в Луганську.
Ви можете його не розуміти, не любити тощо, але ваші діти читатимуть і вчитимуть його в школі. І слава Богу, що не пушкіна і чєхава
Ще з часів помаранчевої революції і перших непопулярних виступів і зустрічей в Луганську.
Ви можете його не розуміти, не любити тощо, але ваші діти читатимуть і вчитимуть його в школі. І слава Богу, що не пушкіна і чєхава
2
8
Вообще стих не зашел. Не по стилю написания (чем, кстати, белые стихи отличаются от прозы?), не по содержанию. Хоть я как раз и уходила с рюкзаком и не просто, а под пристальным взглядом рашистов с автоматами. Чувства и мысли были другими, чем у автора.
1
Доречі, його пісні - це реально мій антидепресант. Мальви мабуть найулюбленіша. Ніколи не думала, що колись буду наспівувати ’я в трьох країнах сидів за хуліганку’, але ж і таке зі мною сталося ))
А фраза з пісні ’Шива, Шива, чому так паршиво? Чому я мушу це бачити наживо?’ - найкращий коментар до того,що відбувається.
Мрію після війни пойти на концерт Жадан і собаки
А фраза з пісні ’Шива, Шива, чому так паршиво? Чому я мушу це бачити наживо?’ - найкращий коментар до того,що відбувається.
Мрію після війни пойти на концерт Жадан і собаки
6
Белые стихи от прозы отличаются наличием ритмики.
Мои чувства тоже были иными. Но уже постфактум, рефлексируя, ощущала именно так, как в стихотворении.
Мои чувства тоже были иными. Но уже постфактум, рефлексируя, ощущала именно так, как в стихотворении.
4
О да, я теж обожнюю цю пісню! І так, саме слова про Шиву найулюбленіши зараз. Жиза, як кажуть)))
4
Я зараз опинилася в дуже маленькому українському містечку і сюди Жадан зі своїм останнім туром не доїхав. Подивилася запис в ютубі, навіть він передає ту енергетику, уявляю що там вживу було.
2
Мне гораздо тут лучше, чем в сегодняшнем Мариуполе. Так вам понятнее? Родственники, оставшиеся там, боятся лишнее слово сказать. За песню на украинском языке могут и избить. Детям в школе талдычат о великой рашке. Ходили вы по городу и видели одни могилы и сгоревшие дома? Чувствовали запах трупов возле Драмтеатра? Вот у меня теперь какие ассоциации с городом. Той жизни, что была до войны уже нет и не будет. Но вы конечно у нас великий фантазер.
1
4
1
Хамить не надо. Живите, как хотите. Могу только посочувствовать вам, что, пережив столько испытаний, вы не научились эмпатии. И да, Мариуполь - не вся Украина. Но удобнее же сидеть в Германии, правда? Великая вы наша патриотка.
2
Я не пережила, оставалась дома под обстрелами, но много выслушала историй от тех кто пережил. Очень тронуло, до слез.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу