Українські біженці- пенсіонерка та донька-інвалід

Біометрія обов´язкова,їдьте до Німеччини.Працювати в 60 навряд чи зможете.

Прием врача только с переводчиком, 15-20 евро минимум.
Но сначала надо оформиться и прописаться, дождаться документов и страховку получить. Ждать 2-3 месяца придётся.

Автор решила выезжать,такте правила в любой стране.Но в Германии есть шанс на отдельное жилье и более-менее нормальное пособие.

Нормальное жильё давно разобрали, остались сёла, где нет клиник и врачей, надо будет с больной дочерью ездить куда-то (((
Дай бог, чтоб повезло и распределили в норм. место.

Какие предложения?В Украине лучше ей сейчас будет?

В 60 лет в Германии без знания немецкого/английского тоже не фонтан.
Особенно с больной дочкой.
Сама присутствовала при ситуации, что плохо ходящая женщина не могла объясниться и попросить соц. работника, я ей переводила как могла.

Всім дякую за відгуки. Тема звичайно не закрита, більше людей - більше думок. Так, я знаю, що в Німеччині треба рік підтверджувати інвалідність. Але я не планувала на рік та(навіть знаючи про німецькі виплати) не думала про Німеччину. Поки ще не оформили біометрію, так що яку країну обрати, невідомо. Так, я пам ятаю скільки мені років,тому не будую далекоглядних планів. Тільки б допомогли та призначили нарешті правильне лікування доньці. Так, саме той факт, що психіатр повинен розмовляти з хворим, мене і стримував. Хоча як я бачу, можна найняти перекладача на місці. Справа в тому, що наші лікарі на прийомах в кращому випадку просто поглянуть на неї, а розмовляють зі мною. А одна докториця пару днів тому на прийомі навіть не подивилась в бік доньки. Та й зі мною розмовляла через спину- була зайнята набиранням тексту на компі.Так, я вже думала, що треба попросити у них виписку з історії хвороби, якщо дадуть. Бо вони й картку не дають в руки і що там пишуть - невідомо. З перекладои не проблема, є в нашій сім ї перекладач з англійською та німецькою. Якщо ризикнемо та вирушимо до Німеччини, я в будь-якому разі могла б займатись з вчителем(моя старша донька) німецькою, яку я до речі вивчала в університеті, чи англійською(яку я почала вивчати з нуля після 50 років). Розмовна мова(хай не відмінно але є). Та й повторю, що не збираюсь там залишатись. Мені не 30 років.Моя донька не боїться незнайомих людей, вона з дитинства товариська. Просто зараз майже рік загострення і невдалого(методом проб і помилок) лікування.

Біометрія необхідна. Стосовно медицини - як пощастить. Скажу з власного досвіду. Німеччина. Оформлення німецької інвалідності зайняло рік. Українську- не визнають. Соцдопомог з інвалідності нема, але є соцдопомога, якщо людина потребує стороннього нагляду. Соцпослуги - на висоті ( соціальне таксі, майстерні і т.п.). З медициною - все дуже складно. До того ж психіатра черги по пів року. Ми за 2 роки лише двічі потрапили до нього. Але ті ж нейролептики може виписувати і сімейний лікар ( до нього потрапити легше). Якщо є хоча б первинні рекомендації від психіатра. Та головне, що людина з ментальною інвалідністю буде мати спокій, життя без ракет і толерантне суспільство навколо. Нічого не раджу і не відмовляю, бо дійсно бачу багато як мінусів, так і плюсів.

До того ж психіатра черги по пів року. Ми за 2 роки лише двічі потрапили до нього.
Чи не думали ви виїхати в Чехію? Чи ви спочатку вибрали Німеччину? Я прочитала про психіатричну допомогу в деяких Європейських країнах. То про Німеччину пишуть як ви й розповідаєте. Безкоштовних психіатрів мало. Тому мабуть і черги до них, і важко потрапити на прийом. Найбільше мені сподобалась інформація про чеську медицину. Тому поки що більш схиляюсь до Чехії. Якщо ризикнемо поїхати. Так, є скрізь плюси та мінуси. Мабуть в Німеччині один плюс - соціал. Ну та це кому що потрібно більше. Звичайно, крім спокійного(без війни) життя.