Ситуація неприємна, не знаю, чи варто було доказувати свою правоту?

Я з дитиною зараз проживаємо в гуртожитку. Тут є так звана ігрова зона, яку виділили спеціально для дітей. Вчора ми гуляли у цій ігровій та пішли раніше за годину до закриття, після нас ще лишалось декілька дітей, але вони були без батьків (дітям на вигляд по вісім років). На ранок один зі співробітників застав невелику групу осіб, які спілкувались між собою, в тому числі й нас з дитиною, та запитав, чи ми не були у ігровій вчора? Ми відповіли, що були, але після нас ще лишались інші діти. Цю розмову чули чоловік 15.
Згодом комендант зібрав всіх мешканців, щоб обговорити порядки в гуртожитку, в тому числі й те, що після вчорашніх ігор та кімната була мало не розгромлена (це все так подав комендант). Всі здивовано почали перешіптуватись, хто та що там натворив. Потім попросив підняти руки тих батьків, чиї діти грались в кімнаті. Я підняла руку, так як справді ми грали там, але я не уточнила при широкому загалі, що ми пішли раніше, отже більша частина мешканців, певно, зробили висновок, що моя дитина одна з розбишак, а я, як мати, не проконтролювала порядок в ігровій. Потім нас попросили прибрати. Пішла я та ще дві матері. Там було перевернуто декілька стільців, розкидані іграшки (матеріальноі шкоди речам завдано не було).
Розумію, що ситуація не те щоб страшна, але весь день про це думаю і питаю себе, чому я одразу на зборах не сказала, що ми були там, але пішли раніше. Так як після того випадку ігрову закрили на два тижні як покарання. Виходить, що ми якимось чином причетні до цього в очах батьків інших дітей, які не зможуть гратись там два тижні, адже я підняла руку.
Треба було все ж на зборах дати пояснення, що ми не причетні до гармидеру?