Догляд в похилому віці

Бабуся, 87 років. Два місяці як погіршився стан. Почала все забувати, плутати, когось бачити (чи то такі сни), придумувати неіснуючих людей. Інколи здається не критично, а інколи опускаються руки. Все це на фоні закрепів, дуже переживає за це, бігає в туалет. Потягада її по аналізах/лікарях, серце, судини - в нормі для її віку, нічого критичного не знайшли. Живе окремо, наполягає на цьому. Я приїжджаю 2-3 рази на тиждень, приготувати їсти, прибрати, постійно з нею на телефоні. Вчора не змогла додзвонитися і прилетіла до неї, її сильно пронесло + рвота, сиділа і не могла встати, сильно змерзла. Я все прибрала, вклала, зігріла і тепер вона спить, от вже 2 дні, практично не прокидаючись. Попʼє, трохи поїсть, поговорить і знову спати. Я боюсь залишати її на довго, катаюсь до неї. А вона каже не їдь, займайся своїми справами. Я кожного разу їду до неї зі страхом, бо мені здається, що це кінець. Потім бачу її, вона більш-менш адекватна, їсть, пʼє, здається, що все норм. Пишу тут, бо не знаю, чого очікувати, не можу розпланувати свій побут, бо є маленькі діти зі своїми потребами, а я кожного разу зриваюся до бабусі, бо боюся, що з нею щось станеться, а я несу за це відповідальність. Здається, я сама вже сприймаю все викривлено. Можливо хтось був в такій ситуації?