Дівчата, як вам стиль мого написання? Легко читати?

Весняний вітер лоскотав гілля верби, коли Настя крокувала через парк, намагаючись відпочити від монотонності щоденного життя. Її волосся, розгорнуте вітром, легко ковзало на плечі, а погляд мандрував між листям, де краплини роси блищали в променях сонця. Удачна зустріч на чистому повітрі була саме тим, чого вона потребувала. Крокуючи далі, вона помітила молодого чоловіка, який, схилившись над книгою, поглиблено занурювався в світ мрій та фантазій.

Настя спинилась, не помічаючи, як в її очах засвітилося зацікавлення. Вона відчувала, як серце починає битися швидше, поки вона наближалася до нього. Злегка затремтівши від сорому, вона сіла на лавцю поряд із ним, зірвавшись на один момент звідкись у відчайдушність.

"Ви читаєте цю книгу?" - вона вирвалася, не знаючи, чого очікувати.

Хлопець підняв погляд, і їхні очі зустрілися. У його погляді була та сама смілива відвертість, яка здавалася відзначеною непіддатливістю. "Так, це одна з моїх улюблених книг," - він відповів, показуючи на обкладинку. "Ви читали її?"

Настя відчула, як посмішка малюється на її губах. "Ні, але, мабуть, зараз маємо спільну тему для обговорення," - вона відповіла, зустрічаючи його погляд.