Нервогенератор• 20 июня 2024
Тяжка депресія чи інший психічний розлад
Як проходить ваш день ? До яких дій ви себе примушуєте ? Як давно приймаєте лікування?
17
0
Лікування не приймаю. Але якась апатія, лінь. Нічого робити абсолютно не хочу. Домашні справи роблю через силу. Хочеться просто лежати і нічого не робити. Життя повз мене іде. Щитовидки перевіряла, все норм.
2
Около года болела без лечения. Закончилось тем, что не могла выйти из дома, покушать и т д.
Попала к психиатру, принимаю лечение 2,5 года. Работаю, поступаю учиться, есть отношения. Лекарства вытащили меня из того ужасного состояния.
Попала к психиатру, принимаю лечение 2,5 года. Работаю, поступаю учиться, есть отношения. Лекарства вытащили меня из того ужасного состояния.
не знаю) к врачам не обращалась, так по ощущениям нет, просто апатия и полное отсутствие желания что либо менять...этап принятия уже видимо...
Межовий розлад особистості, скоріше за все. Це капець. Я не можу нічого. Я дві-три години змушувала себе встати, щоб приготувати хоч мінімально поїсти, бо була вже дуже голодна. Тривожність, апатія, почуття безвиході. 2 роки на різних антидепресантах, півтора роки в психотерапії. Хараз емоційно важкий і нестабільний період, чекаю на дію нових таблеток та завтрашній сеанс у психотерапевта.
Напевно, що років 5. Десь з 17 років були депресії і все таке, а ці стани не лікувала. От і пішло далі, я так думаю
Зараз 25 років, але розумію, що ще років 5 треба над цим працювати, щоб можна було нормально жити. Заздрю, коли люди просто так вранці можуть мати сили, енергію і бажання на щось.
Зараз 25 років, але розумію, що ще років 5 треба над цим працювати, щоб можна було нормально жити. Заздрю, коли люди просто так вранці можуть мати сили, енергію і бажання на щось.
На жаль, часто алкоголь і сигарети. Але допомагає музика на пластинках (програвач є вдома), котики (їх троє), підтримка чоловіка, терапія і книжки про психологію (зараз намагаюсь читати книгу про межовий розлад, щоб хоч якось себе зрозуміти).
І я розумію, що важко прийняти( Дуже співчуваю( Якщо можна, спитаю: а скільки вам років, як давно і що саме у вас? Дуже шкода, розумію, що важко з цим всім. Ну і ще антидепрессанти. Без них було набагато важче
І я розумію, що важко прийняти( Дуже співчуваю( Якщо можна, спитаю: а скільки вам років, як давно і що саме у вас? Дуже шкода, розумію, що важко з цим всім. Ну і ще антидепрессанти. Без них було набагато важче
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу